Клініки саме цієї країни мають досвід в оперуванні таких травм та в подальшому – реабілітації. Утім,організувати оперативну допомогу активістам нині вкрай важко. На заваді стають бюрократичні процедури,яких вимагають благодійні фонди.

Лучанина Олександра Гуча з реанімобіля пересадили на літак,який повезе його на лікування до Ізраїлю. Стегнова кістка – розбита,куля пройшла на виліт. Їде лікуватися після операції і 17-річний сирота Володимир Бідюк. У Романа стан – украй важкий,а нього теж наскрізне поранення. У хлопця роздроблений хребет. Вітчизняні лікарі,кажуть активісти,- безсилі.

Право цих двох хлопців полетіли за кордон,активісти буквально вигризали зубами,вони збирали кошти і особисто контролювали посадку на літак. Бояться віддавати комусь гроші. Кажуть,що у зборі коштів – хаос,бо люди перераховують на благодійні фонди. Ті ж вимагають зайвих підтверджень та довідок. Поки триває збір документів і ведеться діалог,поранені втрачають дорогоцінний час.

Учора до Ізраїлю відлетіли лише ті,у кого є активіст-опікун – 9 людей. Але таких мають не всі тяжко поранені. Повного і,головне,єдиного списку тих,хто негайно потребує допомоги,ще не склали. Як і хто має це координувати,не знають і у самих фондах. Тому вимушені власними силами оцінювати ефективність витрачених коштів.

Втрутитись в процес обидві сторони просять Мінздоров`я. Є кошти,є хворі,але нема системи. Поки її будуть налагоджувати,люди можуть померти.