– В інтерв’ю нашому виданню ведучий і гуморист Сергій Притула зізнався, що найяскравіший його спогад про Луцьк – розбита голова у Замку Любарта. Яка у Вас найприємніша згадка про наше місто?

– Минулого року ми приїхали на «Бандерштат» і я дуже захворів. Я просто не міг співати. І як би я з себе не давив цей спів, але він все одно не вилазив ніяк, тому що у мене була ангіна. Пам’ятаю, що я вийшов на сцену і кажу «Хлопці-дівчата, ми приїхали і хочемо вам заспівати, але я людина, я захворів»… І весь «Бандерштат» почав нам підспівувати. Це було дуже зворушливо і приємно (посміхається, – ред.). По-перше, те, що всі розуміли: ми всі люди і артист теж може захворіти. По-друге, ми побачили наскільки люди знають і люблять пісні «Антитіл».

– Під час зустрічі з шанувальниками Ви розповідали про те, що, аби їхати на «Євробачення», потрібно мати певний меседж для європейської спільноти. Який посил для шанувальників Ви хочете донести всеукраїнським туром в підтримку нового альбому «Сонце»?

– Весь альбом створювався світлим, позитивним і дуже добрим. Це той меседж, який можливо відрізняється від меседжу попередньої платівки «Все красиво». Вона була створена на зло тим обставинам, які були в країні. Альбом «Сонце» зроблений для того, щоб людина могла взяти цю платівку чи флешку і оцих 9 пісень та 35 хвилин, які вони звучать, відірватися від реальності і зарядитися чимось світлим, добрим, позитивним. Власне, те саме ми веземо по всіх залах, по всій Україні і до Луцька. Ми ніби сміємося, але в цьому є доля правди: ми привозимо в кожен зал сонце. Все те, що асоціюється з сонцем у людей: тепло, світло, радість, добро, майбутнє – все це звучить у нашій платівці.

СТИСНИ КУЛАК, КАМІКАДЗЕ-ОДИНАК, ЦЕ ОСТАННЄ ТВОЄ СОНЦЕ

– Виконуючи композицію Ви вкладаєте у неї певний сенс, однак часто шанувальники трактують пісні по-своєму. Для прикладу, багато слухачів помилково вважають, що ваша композиція «Засинай мене» є піснею про кохання. Чи не засмучує Вас те, що шанувальники трактують ваші пісні на свій лад?

– Це прекрасно, просто прекрасно! Якщо вже трактують твою пісню, то це значить, що її хоч раз почули (сміється, – ред.). Якщо людина починає долучати свою фантазію до твого твору, починає інтегрувати себе в твою музику, думати собі щось своє під твою композицію і сприймати її по-своєму, то це прекрасно. Це мета будь-якого артиста. Так, ми вкладаємо певні свої меседжі, але вони можуть бути різними залежно від суб’єкту сприйняття. Коли все «топорно» рівно, прямо, безапеляційно – це абзац з підручника фізики. Артист говорить метафорами, епітетами, образами. Люди можуть ці метафори трансформувати і транслітерувати по-своєму.

– Яка з композицій гурту «Антитіла» найбільш близька по духу Тарасу Тополі?

– Я не можу відповісти на це питання… (посміхається, ред.)

– Всі близькі, всі рідні і ваші?

– Нова! Будь-яка нова пісня ближче до душі, бо вона свіжа як нова дитина.

– Можливо «Одинак»?

– Може і «Одинак». Хоча всі пісні з альбому «Сонце» зараз найближчі і найрідніші тому, що ми граємо наживо, переживаємо, плекаємо їх по-новому. Порівнюючи з тою самою піснею «Буду-вуду», яку ми вже заспівали 800 разів за всю історію гурту «Антитіла», то звичайно, що це свіжі емоції і свіжі відчуття. Особливо, коли ці пісні вже співають зали.

ЧАРІВНІ ДІВЧАТА І ПАРУБКИ ХОРОБРІ, ВСЕ В НАС ДОБРЕ, ВСЕ В НАС БУДЕ ДОБРЕ

– В Європі нормальною практикою вважається, коли слухачі за прослуховування та скачування музики з інтернету платять гроші. Чи можливо таку практику втілити в українських реаліях?

– Коли в студентів будуть гарні стипендії, коли мінімальна зарплата буде нормальна і середній дохід в народу буде відповідати потребам, коли буде повний холодильник, коли діти будуть нагодовані і одягнені, коли освіта і медицина будуть доступними, тоді можемо говорити про вторинні речі споживання. Такі як музика і будь-які інтелектуальні продукти. Коли держава не може забезпечити первинні потреби, то це кощунство – примушувати платити людей за музику. Я розумію і це моє право це казати. Я людина, яка продюсує і виробляє музичний продукт, за який мені хотілось би отримувати більше грошей. За кожне скачування, за кожну прослухану пісню, я б не проти якби «Антитілам» платили пару копійок. Але я живу з цим народом і розумію, що, вибачте мене, проте це не на часі. Якщо зараз забрати в людей безкоштовну музику, то їм буде дуже важко. Давайте спочатку хай економіка підніметься, а потім вже можемо казати про те, щоб ставити якісь заборони і адаптувати себе до світової практики. Поки що в нас лише ціни адаптуються до Європи.

– Свого часу гурт «Антитіла» був учасником проекту «Шанс». Оцініть рівень теперішніх талант-шоу. Чи дають вони шанс для молоді реалізувати себе в музиці?

– Є, на щастя, маса талант-шоу на різних телеканалах, рейтингових і не дуже. Локальні всякі конкурси і саме головне – є інтернет і доступ до інтернету. Це дає додаткові бонуси і можливості для молодого музиканта «стартанути» потужно і розвинути свій талант у певний системний бізнес, який буде приносити дохід.

– В продовження теми хотілося б згадати про проект «Голос.Діти». В одному з інтерв’ю Ви зізналися, що були б не проти сісти у тренерське крісло цього шоу. Чому ваш вибір впав саме на цей проект?

– По-перше, тому що я сам батько двох дітей. По-друге, я вважаю, що діти і виховання дітей – це єдиний інструмент, який допоможе змінити наше з вами спільне майбутнє. В тому числі і музичне. Тому я дуже трепетно відношуся до дітей і я би із задоволенням прийняв участь в такому проекті.

А ВІД БЕРЕГА ЗНОВУ В МОРЕ ІДУТЬ ТІ, ХТО ВІРИВ І ПРАВДУ ЗНАТИ ХОТІВ

– До альбому «Сонце» увійшла пісня Скрябіна «Люди як кораблі». Чому зі всього репертуару Андрія Кузьменка Ви обрали саме цю пісню?

– Перше – це тому, що це дуже глибока композиція. Друге – я вважаю, що ця композиція має право жити через десятиліття і залишатися актуальною. Вона такою і буде. Третє – це те, що вона мені особисто дуже подобається.

– Можливо вона перегукується з якоюсь іншою піснею «Антитіл»?

– Чесно кажучи, вперше чую таке цікаве запитання. Не шукав аналогій. Можливо, з якоюсь піснею і перегукується.

– Творчу людину неможливо поставити в якісь рамки. Як приклад, чимало виконавців, окрім музики займаються ще чимось. Хтось подається в продюсери та ведучі, інші – в політику. В якому фасі Ви б хотіли себе спробувати?

– Ну в політику точно не збираюся найближчим часом. Я вважаю, що той час, який я витрачаю на громадську і музичну діяльність ефективно впливає на життя людей. Моя діяльність і так впливає на життя людей навколо мене і на життя країни. Хобі ніяких у мене немає. Моє хобі – це музика. Вона і стала моєю професією. Знаєш, можливо щось і зміниться з часом. Я не хочу загадувати наперед.

ПАМ’ЯТАЙ – ГОСПОДЬ ОБЕРІГАЄ ТИХ, ХТО ЗАХИЩАЄ УКРАЇНУ

– Відомо, що Ви активно займаєтесь волонтерською діяльністю і буваєте в зоні бойових дій. У вас є можливість спілкуватися з військовими і експертами. Яким чином Україна може завершити війну?

– Є тактичні перспективи, а є стратегічні. Щодо тактичних, то я не знаю. Я не буду обманювати. Це справа влади, яка обрана українським народом. Їх справа робити так, щоб завтра, через місяць, через рік стан економіки і стан країни поліпшився. Стратегічно єдиний інструмент, який може підняти український народ на новий економічний і соціально-культурний рівень – це виховання дітей. Починаючи з садочка, школи. Виховання першою чергою, і потім наука та освіта.

НЕ ТРЕБА ЗАГЛЯДАТИ ДО ПАНА В РОТ, ЙОМУ ТУТ МОЖНА ВСЕ, ВІН ЖЕ ПАТРІОТ

– В гурту «Антитіла» є сатирична композиція «Ярмо», яка яскраво демонструє сучасні політичні реалії в нашій країні. Хто і яким чином може вивести нашу державу з кризи?

– Я мрію і дуже хочу, щоб в Україні нарешті з’явився лідер і команда, яка б прагнула, щоб їм наступні покоління побудували пам’ятник. Щоб їх шанували так, як шанують турки Тюрка. Щоби першим і основним бажанням було не власне збагачення і збагачення свого клану, а національна ідея і підйом держави. Поки що я не бачу таких людей. Є у нас капіталісти, а є популісти. І є, умовно кажучи, праві, іноді навіть ультраправі, які спекулюють національною ідеєю.

– Явного лідера на сьогоднішній день Ви не бачите?

– НІ.

ДЛЯ НИХ ВОЛЯ СМІТТЯ, А ДЛЯ НАС – ПОНАД УСЕ

– Чимало українських артистів, незважаючи на війну, їздять виступати в Росію. Як Ви ставитесь до таких артистів?

– Я не ставлюся ніяк. Я знаю, що «Антитіла» не їздять. Ми в якийсь момент прийняли рішення туди не їздити допоки російські військові без шевронів здійснюють координацію сепаратистів на Сході. Поки іде неоголошена війна, «Антитіла» не мають ніякого морального права виступати в Росії, які б гроші нам там не пропонували. Інші артисти це роблять. Це їх справа. Вони люди з мізками. Вони чітко орієнтуються, що будуть отримувати якийсь опір всередині країни, відповідати на якісь незручні питання, але для них гроші і визнання в Росії важливіше, ніж якась українська національна ідея. Це їх право. Я нікого ніколи не засуджую, але «Антитіла» трошки інші.

– В одному з інтерв’ю Ви розповідали, що коли ваші діти виростуть, дасте їм шанс самим обирати, де навчатися: в Україні чи за кордоном. Що має зробити держава, аби українська молодь не емігрувала?

– Ми сьогодні були на радіо і сміялися з картини, яка добре характеризує стан української держави, стан побуту і відношення людей до своєї країни. На західній Україні є такі собі поселення митників. Їдеш – розруха-розрухою, а тут бац – квартал п’ятиповерхових приватних будинків з позолоченими лавами, туями, піхтами, з гаражами на п’ять машин. І типу все погано-погано, а тут бац – острівок. Під’їзд до цього острівка – дорога розбита вщент. Жителі цих хоромів «хають» державу за те, що вона не зробила дорогу до їх будинку. Українці намагаються урвати шматок собі, незважаючи ні на кого, а потім при першій можливості лаяти владу. Це у нас така політична традиція в нашій країні. Треба адекватно себе оцінювати і оцінювати події в нашій державі. Окрім того, що треба контролювати владу і тиснути на неї, змінювати систему пострадянську. З іншої сторони потрібно себе аналізувати і дивитися на себе. В нас дуже багато людей люблять кричати «зрада», при цьому при кожній нагоді рвуть собі кусок. Нахамлять, нагрублять, ведуть себе як свині, але винна влада. Влада – це проекція народу. Якщо ми хочемо щось змінювати, то потрібно змінювати з себе. Викинути шматочок паперу в смітник, а не де попало. Бути ввічливим в побуті, поважати людей, усвідомлювати себе частиною громадянського суспільства і частиною держави. Здійснювати свій політичний обов’язок, голосувати, бути свідомим громадянином, впливати на місцеві і загальнонаціональні органи влади. Потрібно діяти і постійно себе аналізувати. Так само важливо бути професіоналом своєї справи. З купи цих факторів і складається наше нормальне майбутнє. Якщо все десь випадає – все ламається. Тому немає панацеї, що от зараз ми владу поміняємо і все буде добре. Це неправда.

І ВІДСТАНІ НЕ МАЮТЬ ЗНАЧЕННЯ, КОЛИ ТАМ НА МЕНЕ ЧЕКАЮТЬ

– І наостанок трішки розважливе запитання від наших читачів. Як проходить звичайний будній день у вашій сім’ї?

– Він може бути різним в залежності від того вдома я чи в турі. Якщо я вдома, то мене будить мій молодший син Марко. Я з ним сплю. Він будить мене о 6.45. Ми ідемо у ванну. Я мию його, міняю йому памперс, передягаю у чистий одяг. Разом ідемо на кухню. Там готуємо кашку. Він снідає. Потім просинається Олена (дружина, – ред.), просинається старший син Роман. Починається наш день. Тоді вже тато має змогу сходити в душ, випити кави, вдягнутися і піти по своїх справах. Далі справи бувають які завгодно. Все залежить в якому процесі відбувається діяльність гурту «Антитіла». Це може бути і студійна робота, і інтерв’ю, і ще щось. Увечері я повертаюсь додому. Як правило, ми з дружиною вечеряємо як повкладаємо дітей спати. Першою чергою, вони мають бути помиті, нагодовані, поцьомані, щасливі. Якщо я в турі, то мій день починається в готелі. Сьогодні я, наприклад, проснувся в 5 ранку. Сіли в мікроавтобус і їхали о 5 годині з Вінниці в Луцьк. Тут декілька інтерв’ю, обід, далі саундчек і концерт. Після нього автографсесія, фотографії, вечеря і спати. Далі наступні концерти.

– Залишається час просто відпочити і побути з сім’єю?

– Ну от під час гастролей з сім’єю мало часу побути.

Розмовляв Андрій МОШКУН

Автор фото – Антон ХМАРУК

Під час написання матеріалу використано уривки з пісень гурту «Антитіла»