В мережі з’явився анонс створення нової політичної сили, яку одразу ж охрестили Партією регіонів-2. За черговим «кишеньковим» партійним проектом на цей раз стоїть відомий олігарх Ринат Ахметов.

Як і передбачала раніше «Волинь.Правда», ОПЗЖ, яка ніколи не була настільки монолітною, якою була Партія Регіонів, розвалилася задовго до закінчення парламентської каденції. Без сумніву, основним каталізатором цього процесу стали санкції, введені проти олігарха Віктора Медведчука. Заарештовані рахунки, відібрані телеканали та «джерела доходу» у вигляді нафто-газової труби дали швидкий і незворотний ефект: «великий і страшний» кум Путіна перетворюється на політичного трупа і повертається в те політичне небуття, з якого його витягнув на політичний Олімп «майданівський» президент Петро Порошенко.

Ми неодноразово писали, що після краху Партії Регіонів електорат Східної України перестав бути однорідним, і тепер  чітко можна бачити там градацію: прокремлівські сили, які відверто ненавидять Україну і відкрито відстоюють тут інтереси Кремля, об’єдналися навколо Віктора Медведчука і  Вадима Рабіновича (ОПЗЖ), а помірковане проросійське крило, яке не ставить під сумнів територіальну цілісність України, однак, прагне до миру і дружби з Росією, орієнтоване на таких політиків, як Юрій Бойко, Сергій Льовочкін, Євген Мураєв тощо, об’єдналися перед парламентськими виборами  в Опозиційній блок, який, втім,  зазнав повного фіаско у 2019 році, не подолавши навіть 5% бар’єру.

По-суті, «ребрендингом» цього Опоблоку і вирішив зайнятися олігарх Ринат Ахметов, адже адміністрація Володимира Зеленського, «помноживши на нуль» Медведчука, дала Ринату Леонідовичу для цього всі карти в руки. До слова, це досить стратегічний хід команди «Зе». Важко сказати, випадково так співпало, самі «слуги» до цього додумалися чи підказали партнери із Заходу. Безумовно, аналітики прораховували, що в разі введення санкцій проти структур Віктора Медведчука ОПЗЖ посиплеться, а отже це електоральне поле стане вільним. І щоб здогадатися, хто його може підхопити, і до ворожки ходити не треба, таких людей в Україні не багато. Безумовно, Ринат Ахметов – менше зло для Україні, аніж Медведчук, оскільки він незалежний від Кремля, тож точно не здасть Донбас. Ахметов навіть більше залежний від США, адже має там легальний бізнес, і потрапляти під американські санкції заради загравань з Москвою задля сумнівних перспектив точно не буде. Тим більше, на прикладі Дмитра Фірташа та Ігоря Коломойського наші олігархи знають, що жартувати із американським правосуддям не можна.

Тим не менше, Ринат Ахметов все ж досить неоднозначний персонаж в українських реаліях, вплив якого на основні політичні процеси в нашій країні, як на мене, дуже навіть недооцінений. Можливо, тому, що в порівнянні з деякими іншими олігархами він не дуже публічний. Нагадаємо, що Ринат Ахметов вже був народним депутатом, у 2006 році він пройшов до парламенту від Партії Регіонів. Пізніше переобрався на дочасних виборах 2007 року від тієї ж політичної сили, виступаючи одним із основних її спонсорів. Непублічність Ахметова проявлялася під час всієї парламентської каденції, він пропустив 529 засідань із 530. Фактично, був присутнім тільки на першому урочистому засіданні Ради. Однак, дивним чином його парламентська картка голосувала за всі внесені ним законопроекти. Не важко здогадатися, що всі вони були спрямовані на лобіювання тих чи інших бізнесових інтересів СКМ. Так «бізнесмен» перетворився в олігарха.

Звісно, сидіти під куполом і натискати кнопочки – не «царське» діло, для того є спеціально навчені люди. У 2012 році Ринат Ахметов не пішов на чергові вибори. А навіщо? Якщо за одну каденцію в парламенті його статки зросли з 912 мільйонів до 29 мільярдів доларів США (за іншими даними – 25 мільярдів). Це, за тодішнім курсом, приблизно 290 мільярдів гривень. До слова, дохідна частина бюджету Донецька у 2012 році складала 3,2 мільярди гривень. Фактично, Ринат Ахметов мав у своєму розпорядженні (розпорядженні структур СКМ) десять річних бюджетів міста-мільйонника, тому фінансовий потенціал олігарха надзвичайно складно переоцінити.

Збудувати, утримувати і розвивати таку структуру можуть тільки справді якісно підготовлені менеджери, і, без сумніву, в СКМ, до складу якої входить понад сотня компаній, таких зо декілька десятків точно знайдеться. Вони і складуть основу нової партійної структури: молоді, розумні, успішні, перспективні… Кому, як не їм, виводити Україну з кризи? Швидше за все, СКМ Ахметова заведе до парламенту на наступних виборах до п’яти десятків таких менеджерів, які складуть досить потужну групу у Раді, що буде голосувати за «потрібні» законопроекти, вигідні для їхнього бізнесу.

«Світле майбутнє» оновлені «регіонали» нам точно не побудують, проте, своїм походом у політику допоможуть Україні остаточно викорінити ще більше зло в особі відвертого агента Кремля в Україні Віктора Медведчука та його кремлівсько-олігархічне угрупування, яке всі ці роки було відвертим внутрішнім ворогом українського народу. Потужні бізнесові структури витіснять з кожного округу на Півдні і Сході прокремлівських  «козачків», не виключено, що для цього навіть доведеться піти на фальсифікації виборів і, враховуючи те, що в нейтралізації прокремлівських сил в Україні зацікавлений і Захід, можливо, навіть міжнародні спостерігачі не сильно будуть за це Україну сварити, а у звітах напишуть, що «порушення були не значними і істотного впливу на волевиявлення виборців не мали». Або ж в Україні взагалі заборонять створення партій, програми яких будуть спрямовані на поступки Росії, чого, по-суті, і добиваються «медведчуківці», план яких давно всі розкусили – федералізувати Україну, після чого анексувати південь і схід. Комуністичну партію заборонили, тож знайти підстави для заборони партії з прокремлівськими поглядами – теж питання суто законодавчої техніки.

Хто б що не говорив, а Володимир Зеленський, на відміну від його попередника, здійснив реальні кроки на шляху до деолігархізації. По-перше, не відбулося послаблення тиску на Ігоря Коломойського, а на це багато хто очікував. По-друге, Зеленський поставив крапку в історії Медведчука, якого тепер в українську політику може повернути хіба що повномасштабна російсько-українська війна. На яку, до  слова, Кремль не ризикнув піти. Україна лишилася єдиною країною в Європі, і однією із небагатьох у світі, де досі лишився олігархат як явище. Втім, щось підказує, що це не на довго.

Василь Онищук