У чому секрет потужного старту на посаді ректора, з якими проблемами довелося стикнутися, чому «побили глечики» з командою Ігоря Палиці, що обіцяла і не дотримала слова Ірина Вахович та кого бачить основним опонентом на виборах ректора Луцького національного технічного університету розповів ректор ЛНТУ Петро Савчук в ексклюзивному інтерв’ю для «Волинь.Правди».  

Доброго дня, Петре Петровичу!

Доброго дня! Раді вітати Вас у нашому університеті!

«В МОМЕНТ МОГО ПРИЗНАЧЕННЯ БУЛО 3,5 МІЛЬЙОНА ГРИВЕНЬ БОРГУ», – ПЕТРО САВЧУК

Дякую, я у вашому університеті вперше, однак багато позитивних відгуків чув від студентів. Відразу після Вашого призначення на посаду ректора, про ЛНТУ було дуже багато інформації у ЗМІ. Скажіть, це у Вас був дійсно настільки потужний старт чи пресслужба тоді так гарно спрацювала?

Тут декілька факторів спрацювали. На той час нам вдалося сформувати команду однодумців, з якою я йшов на вибори. Я переміг, набравши близько 70%, до речі, як Володимир Зеленський (сміється – ред.). Тому у нас з ним подібні долі у виборчому процесі. Відтак серед колективу була не лише довіра до мене особисто – люди побачили, що ті меседжі, які пропагувались, ми маємо потенціал реалізувати, оскільки це є з ким робити.

Старт був потужний, але не відразу. У мене не було юридичних важелів повністю переформатувати керівний склад, заміна проректорів та деканів відбувалася поступово.З часом сформувалася справжня команда однодумців, професійних та патріотичних керівників, якій під силу успішно конкурувати з провідними ЗВО України.

Ейфорія перемоги швидко минула і в реальності ми побачили купу проблем. Перше, з чим я стикнувся, то це те, що наша казна не просто пуста, а ми її вигрібаємо наперед за рахунок спецфонду. В момент мого призначення було 3,5 мільйона гривень боргів по заробітній платі, відпускних, оздоровчих і інших виплатах. До того ж, «Житлобуд-1» (фірма, наближена до оточення Ігоря Палиці – ред.) подав на нас до суду. При Божидарніку (ВікторБожидарнік(1945-2015) – доктор технічних наук, професор, ректор Луцького національного технічного університету з 1977 по 2015 рік – ред.) університет першу інстанцію виграв, однак, коли я став ректором, апеляційний суд прийняв сторону позивача і заблокував всі рахунки університету, прийшла виконавча служба. І у нас забрали останні кошти, які надходили від платної форми навчання до спецфонду. Всі були шоковані. Але сталося те, що сталося.

Довідково: у 2008 році ТОВ «Житлобуд-1» розпочала реконструкцію приміщення кафе «Меридіан» під учбово-лабораторний корпус ЛНТУ, були здійснені відповідні проплати. У 2011 році посадові особи ЛНТУ та представники «Житлобуд-1» уклали додаткову угоду до договору на суму 1,25 мільйона гривень, однак, кошти на рахунок фірми так і не надійшли. «Житлобуд-1» подав до суду, посилаючись на підписані акти виконаних робіт. Своєю чергою,  в ЛНТУ заявили, що додаткова угода та акти виконаних робіт мають ознаки фіктивності.  

Вашим основним конкурентом на виборах ректора була дочка вашого попередника Віктора Божидарніка – пані Зоряна… 

Опонентом, а не конкурентом.

Так, опонентом. Скажіть, будь ласка, наразі вона працює в університеті?

Вона добровільно звільнилася з посади проректора більше двох років тому, була запрошена на роботу в один із Санкт-Петербурзьких університетів в Росії, надалі ніби перебувала в анексованому Криму.

Коли Зоряна Герасимчук балотувалася на посаду ректора в пресі озвучували цікаву інформацію, що в неї був паспорт громадянина Російської Федерації. 

Можливо. Ірина Вахович й інші представники моєї команди повідомляли мені цю інформацію. І були спроби переконати мене використати цей матеріал. Я заборонив, оскільки будував виборчу кампанію лише на позитиві. Але, все-таки, хтось ці матеріали надав журналістам.

Після Вашої успішної перемоги на виборах в університеті Ви також стаєте депутатом Волинської обласної ради. Яка була мета походу в політику?

Я змушений був піти в депутатський корпус з двох причин. Бо, маючи досвід з попередньої каденції у Луцькій міській раді, я з романтика, який хотів змінити все навколо на краще, перетворився в людину, яка побачила, куди попала. Левова частка питань, які депутатське середовище вирішує, це чисто меркантильні інтереси когось особисто або лобіювання інтересів якихось груп.

Як говорив Уінстон Черчіль: «Якщо ти не зацікавишся політикою, то вона зацікавиться тобою». Я пішов у депутати Волинської обласної ради свідомо, щоб допомогти Ігорю Палиці (на той час – голова Волинської обласної ради – ред.) розбудовувати Волинь. Також я бачив у ньому не лише сильну особистість, але бачив союзника для того, щоб допомогти розвиватися університету. Маю на увазі не як людину, яка вкладатиме в університет особисті кошти, а як людину, яка могла своїм авторитетом допомогти.

Я розумів, що імідж Ігоря Палиці буде підсилювати взаємодію бізнесу, зовнішнього середовища з університетом. І другий аргумент – коли я побачив, що наближені до нього структури подали на ЗВО до суду, в мене виникли питання, яким чином мені захищати позиції університету. Я побачив проблему у тому, що не зможу захищатися повноцінно. Наші посадові особи «посприяли» фальсифікації документів, слабка юридична служба. Я був впевнений, що Ігор Палиця мені допоможе і захистить університет від цього позову на 2,5 мільйона гривень, 1,5 – основний борг, який нам приписували, і ще один мільйон – нарахована пеня.

«Я РОБИВ СВІЙ ВКЛАД НА КОРИСТЬ КОМАНДИ ІГОРЯ ПАЛИЦІ, А ПОТІМ ОТРИМАВ НІЖ У СПИНУ», – ПЕТРО САВЧУК

Через ці непорозуміння Ви вийшли із команди Ігоря Палиці? 

Абсолютно не так. Я не виходив з фракції, а мене виключили за наполяганням Ірини Вахович та В’ячеслава Рубльова під формальним приводом. Як  вже казав, я йшов в обласну раду з цією командою, щоб використати авторитет Ігоря Палиці, наголошую, не фінансовий авторитет. Тому що я – прагматична людина і розумію, що кошти вкладають не просто так. Я хотів заручитися його підтримкою, зважаючи на його статусність, і хотів, щоб це нам допомогло. І я думав, що буду ближчим і до нього особисто і до членів його команди, які ініціювали за Віктора Божидарніка цей судовий процес, аби їх переконати і запропонувати мирову. Я думав, що все закінчиться першим судом. Але коли побачив, що вони не зупинилися і виграли в апеляції, то був змушений звернутися до Верховного Суду. До речі, касацію ми виграли і суд повернув справу на повторний розгляд.

Я думав, буде мирова після повторної першої інстанції, адже я щиро допомагав Ігорю Палиці та його команді, голосував особисто і залучав інших людей, працював на його авторитет. Я робив свій вагомий вклад у голосуваннях на користь команди Ігоря Палиці, а потім отримав ніж у спину від його підлеглтх у вигляді ще одного позову на 1,4 мільйона гривень. Це мене глибоко обурило і я почав боротися по-іншому.

У Волинському національному університеті Лесі Українки, який є основним конкурентом ЛНТУ, нещодавно змінився ректор. І, нібито, рейтинги цього вишу почали рости. Що насправді відбувається з рейтингами  ЛНТУ і ВНУ, як вони зараз співвідносяться, за якими критеріями вираховуються, і в цьому навчальному році скільки у кого буде студентів? 

По-перше, не конкурента, а опонента. Конкуренція – це де-факто, а де-юре ми – опоненти. Тому ми розглядаємо в ВНУ партнера. Це я не жартую, а говорю абсолютно щиро і вболіваю за них. Вони, безумовно, від перейменування (було СНУ, стало ВНУ) не програли. Принаймні, зовнішнє обличчя покращили, а це великий їм плюс. Стосовно не «обгортки», а власне «цукерки», внутрішнього змісту, – це ми подивимось, адже результати вступної кампанії поки більше радують нас, аніж наших опонентів.

Чому ми зараз такі оптимістичні? По-перше, ми другі в Україні (хоча довго тримали першу сходинку) після Житомирського педагогічного університету за кількістю заяв на молодшого спеціаліста! Тобто випускники нам повірили і пішли до нас. Відтак ми отримаємо найбільше державних місць, оскільки у нас найвищий конкурс. В цьому році у нас на 31% збільшилася кількість дітей, які подали і отримали державну пропозицію (вступ на ОКР бакалавр за результатами ЗНО), в порівнянні  з минулим роком. Тож ми впевнено і спокійно провели цю вступну кампанію і отримали позитивний результат.

Скільки спеціальностей Ви відкрили після призначення на посаду ректора?

Є ліцензування, а є акредитування. Це дві різні складові. Ліцензування – це відкриття нових спеціальностей, акредитування – це підтвердження і розвиток існуючих. Ми ліцензували понад 20 нових освітніх програм на бакалаврський і магістерський ступені. Ми абсолютно впевнено захопили аграрний напрямок. Хоча, агрономію пробували і в ВНУ відкривати, але їм не вдалося. Ми відкрили лісове господарство, агроінженерію. За сьогоднішніми результатами у цих напрямках ми – на голову вищі ніж львівські чи тернопільські виші. Наприклад, за напрямком лісового господарства за три роки ми наздогнали ці вузи за кількістю державних місць. Ми стрімко розвинули новий будівельний напрям – архітектуру. Зараз ми маємо дуже потужний набір і вже відкрили магістратуру за напрямком архітектури.

Окрім того, ми ризикнули і відкрили прикладну лінгвістику. Як ви бачите, у нас суттєво змінилося відношення до іноземних мов. Ми серйозно почали займатися наукою у мовних технологіях і це нам стало поштовхом до відкриття такого напрямку, як психологія штучного інтелекту і відкриття психології. Як ви знаєте, ми єдині на Волині відкрили військову кафедру і одна із спеціальностей – це військовий психолог.

У нас не вистачало фахівців і ми підбирали їх з ринку праці, не переманюючи нікого з інших вузів. Так знайшли Валентина Малиновського (Валентин Малиновський – український вчений, громадсько-політичний діяч, доктор політичних наук, професор, академік Академії політичних наук, – ред.), Андроша Бідзілю (заслужений архітектор України, лауреат Державної премії України, -ред), Олександра Лесика (доктор архітектури, професор, – ред.)  і багатьох інших потужних фахівців та особистостей, у яких закінчились контракти. Просто під час виборів у дружньому університеті про них забули.

Ми започаткували нову практику і за три місяці до закінчення контракту розпочинаємо конкурсні відбори. І в червні педагоги вже спокійно йдуть у відпустки, знаючи, що з першого вересня вони на 3 роки асистенти або на 5 років – доктори наук і мають пролонговані контракти. В цьому році це понад 100 осіб! В оновленому контракті немає репресивних складових. Якщо раніше в контракті нав’язували кандидатські дисертації і методички, коли від викладача вимагалися якісь кошти за госпдоговорами, то в новій редакції контракту я всі ці речі викреслив. Також вважаю, що не ректор має вирішувати одноосібно кого і на скільки брати на роботу, це має вирішувати колектив тієї кафедри, де працює викладач. Має працювати система колективної відповідальності та мотивації! Це дуже важливо, адже НАЗЯВО (національний орган забезпечення якості освіти в Україні, – ред.) постійно моніторить ситуацію і може анулювати відповідний напрямок підготовки у випадку невідповідності критеріям, в тому числі кадровим.

«ЯКЩО ЦЕ ЇЇ СВІДОМА ПОЗИЦІЯ – ТО ВОНА АБСОЛЮТНО ПІДЛА І НЕПОРЯДНА», – ПЕТРО САВЧУК ПРО ДОМОВЛЕНОСТІ З ІРИНОЮ ВАХОВИЧ

Розкажіть за якою системою будуть проходити вибори ректора, і кого Ви бачите своїм основним опонентом?  

Основним своїм опонентом я бачу тільки себе. Тому що, якщо я щось обіцяв чи в попередній каденції, чи щось буду обіцяти і це не відбудеться, то, безумовно, є не тільки совість, а є й колективний розум, який буде апелювати і погіршить мої можливості та дозволить іншим заробити на цьому певні козирі. Стосовно своїх потенційних опонентів, які можуть бути – це не суттєво. Правда, окрім випадку, якщо не буде системної спроби залякування чи підкупу виборців за відповідного кандидата. Також я  призначений МОНу гарантом виборчого процесу, який буде відбуватися. І це не преференції і не додаткові козирі, як дехто вважає, це величезна відповідальність за організацію виборчого процесу і забезпечення максимально прозорого волевиявлення колективу.

Щодо потенційних опонентів, то я відверто кажу – якщо ви хочете зайняти посаду, на якій перебуваю я, давайте спільно оцінимо ситуацію. Я готовий деталізувати, що це за посада. Не все настільки романтично та просто, коли тримаєш штурвал і на тобі відповідальність за долі тисяч людей і стабільність роботи такого серйозного механізму як національний ЗВО! Коли я прийшов із посади завідувача кафедри, то стикнувся із мільйонними боргами, судовими позовами юридичних та фізичних осіб, повним безладом в технічній документації, анархією і дубляжем повноважень частини керівників, невиконанням зобов’язань перед пожежними, комунальними службами тощо. Я з повагою ставлюся до бажань людей взяти на себе цю відповідальність, але я кожному у колективі кажу: це повинна бути чесна боротьба. Якщо ж ви підете на вибори ректора, керуючись чиїмось зовнішнім тиском і чиїмись меркантильними інтересами, або будете виконавцями якогось замовлення, ви повинні усвідомлювати відповідальність. Якщо ж ви маєте щирі наміри – давайте разом попрацюємо, долучайтеся до моєї потужної команди. Нам не потрібно розхитувати човен, ризикуючи піти на дно. Але від активності кожного залежить спільний результат. Адже університет – це Ти!

Ви згадували про Ірину Вахович. Ви були в одній команді, а зараз вона також планує брати участь у виборах ректора… 

Я не впевнений, що ми на сьогодні не є в одній команді в університеті. Тому що я ще зберігаю надію, що той меседж, який вона озвучила щодо участі у конкурсі, він, можливо, був для того, щоб знайти додаткові шляхи конструктиву між нею та мною. Але якщо це її свідома позиція, то вона абсолютно підла і непорядна. Тому що за три дні до оприлюднення цієї заяви у Фейсбуці ми мали зустріч і (наголошую!) за ініціативи пані Вахович планували її комфортне повернення, якщо так станеться, що після місцевих виборів вона більше не буде потрібна на тій посаді, яку вона вважає гідною своєму потенціалу. Для мене було велике здивування. Що відбулося за ці два з половиною дні – мені не відомо. Але це сигнал про те, що, можливо, вона не самостійна в ухваленні рішень. Можливо, вона залякана чи щось інше відбулося, але конструктивом там слабо пахне.

Можна припустити, що заяву про участь у виборах ректора вона зробила цілком свідомо і, звісно ж, заручиться підтримкою Ігоря Палиці?

Що Ви маєте на увазі під поняттям «підтримка»? Хіба колектив не розуміє, що Ігор Петрович мав всі можливості допомогти університету, принаймні з вдячності, після того як я і колеги підтримали його кандидатуру на посаду голови облради під колосальним тиском тодішньої влади або захистити університет від судового позову наближених до нього людей, про який я говорив? Чи Ви думаєте, що у разі перемоги Ірини Вахович, Ігор Петрович вкладе власні мільйони в університет? Немає цього зв’язку.

До прикладу, колишньому ректору Волинського національного університету Ігорю Коцану Ігор Палиця «допоміг» позбутися посади… 

Я так не вважаю. На мою думку, Ігор Палиця не заважав і не впливав на результати виборів у ВНУ. Принаймні, іншої інформації у мене немає. Бо якщо впливав, то це мав би бути підкуп або якийсь тиск чи інші мотиваційні механізми. Тим більше, моя дружина там працює і я особисто це відчував би. Я вважаю, що Ігор Ярославович Коцан нашкодив собі сам. У нас з ним досі приятельські стосунки, були і ділові. Коли, в свій час, його підлеглі почали переманювати наших докторів, то я до нього звернувся, попередив, що буде адекватна відповідь, і він відразу зупинив ці процеси. У нас була чесна, нормальна, толерантна співпраця. І я йому говорив за рік до виборів, що те добро, яке він за понад десять років зробив для університету, вже забулося. А от останнім часом він мало уваги приділяв особисто людям та доручив підлеглим повністю вирішувати проблеми, які виникають. І це, звісно, йому не додало ні рейтингу, ні іміджу. Власне, так воно й відбулося. Те, що йому конкуренцію на виборах склав найближчий соратник – це до них обох треба ставити питання. Але те, що нового ректора ВНУ прозоро обрав колектив, то я щиро в це вірю. Олігархи не повинні призначати ректорів вишів, розподіляти державні ресурси, виховувати українців – не їхній профіль. Це шлях в нікуди для держави, олігархат – основний розсадник корупції. Потужний бізнес, що орієнтується на чесну конкуренцію та власні, а не державні активи, – наше майбутнє!

Голова наглядової ради університету досі Степан Івахів, так?

Так. Вас щось дивує?

Коли ще Петро Порошенко був Президентом України, у Степана Івахіва було більше можливостей допомагати університету. Зараз ситуація змінилася і Степан Івахів в одній команді з Ігорем Палицею. Як це вплинуло на об’єм допомоги від Степана Івахіва університету?

Голова наглядової ради – це не благодійник і не «грошовий мішок», який має забезпечити додатковими власними ресурсами університет. Голова наглядової ради – це імідж, це зв’язки і це просування. Довгий час я не хотів, але змушений був замінити склад наглядової ради і її голову Олександра Лазорка (Олександр Лазорко – колишній керівник «Укртранснафти», нині – фігурант ряду кримінальних проваджень, перебував на той час в розшуці Інтерполу – ред.) після певного тиску Ігоря Петровича(наполягав на призначенні на той час Ірини Вахович проректором Луцького НТУ). Я прийняв вольове рішення, щоб захистити себе і університет, призначив головою наглядової ради Степана Івахіва – також потужну особистість, хоча запеклого, на той момент, опонента Ігоря Палиці. Це було зроблено насамперед для того, щоб підсилити позиції університету в іміджевому плані. Ми зробили все, щоб долучити і великий бізнес і успішних випускників до університету.  Це була абсолютно нова концепція наглядової ради, що в подальшому себе однозначно виправдала!

Чи буде, на вашу думку, під час виборів зовнішній тиск, чи відчуваєте Ви його зараз?

Я чітко усвідомлюю, що під час виборів будуть спроби «звести зі мною рахунки», вже зафіксовані масові спроби нас скомпрометувати, використовуючи чорний піар, але мене і мою команду цим не злякаєш. Для нас честь та відповідальність за долю колективу і успішного університету мають найвищу вагу!

Дякуємо Вам за інтерв’ю! Бажаємо успіхів і процвітання Луцькому національному технічному університету!

І Вам дякую!

P.S. Редакція “ВОЛИН.ПРАВДИ” вирішила заблокувати коментування цієї публікації у зв’язку із великою кількістю бруду у висловлюваннях анонімних людей.