Українські ракети, що потопили “Москву”, були спроєктовані як частина системи берегової оборони. Їхнім завданням є проходження ППО супротивника на надмалій висоті, від 10 до 30 футів над поверхнею океану, нижче за “рівень радарів”.

Відповідний матеріал з’явився на сайті авторитетного видання NYT.

Попри твердження Росії, буцімто на “Москві” спалахнула пожежа, унаслідок якої й стався вибух боєприпасів і, в кінцевому підсумку, крейсер пішов на дно, США все ж пізніше підтвердили, що дві українські ракети “Нептун” вдарили по російському судну.

Згідно з документами, опублікованими українським конструкторським бюро “Луч”, “Нептун” являє собою ракету берегової оборони, призначену для ураження військових кораблів противника на відстані до 190 миль від берега.

Зброя запускається зі спеціальних “трубок”, встановлених в задніх частинах великих вантажівок, які можуть стріляти майже в 16 милях від берега, що дозволяє їм спритніше ховатись від ворожих кораблів та літаків-розвідників.

Кожна окрема вантажівка може переносити по чотири протикорабельні крилаті ракети Р-360 “Нептун”, які можуть бути запущені протягом 15 хвилин після виходу транспорту на позицію. Після цього вантажівки, здатні рухатися зі швидкістю 60км/годину,  можуть швидко висуватися на нові вогневі позиції.

Кожна ракета Neptune може нести вибухову боєголовку масою 330 фунтів та важити трохи понад 1900 фунтів, що робить її злегка компактніше, ніж протикорабельні ракети Harpoon, використовувані ВМС США.

Щоб краще ухилятися від ворожих ППО, “Нептун” летить дуже низько – приблизно на висоті від 10 до 30 футів над поверхнею океану – що ускладнює його виявлення на радарі в міру наближення.

Низький політ також скорочує кількість часу, що є у розпорядженні ворожого військового корабля на реакцію. І це за умови, якщо він узагалі побачить ракету до удару.