Народний аматорський театр-студія «ГаРмИдЕр» відсвяткував своє чотирнадцятиріччя прем’єрою вистави «Івонна». Трагікомедію за твором польського письменника та драматурга Вітольда Гомбровича «Івоннна принцеса Бургундська» «ГаРмИдЕр» зіграв для лучан учора, 16 грудня, у Палаці культури міста Луцька.

Як розповіла перед початком вистави режисерка театру-студії «ГаРмИдЕр» Руслана Порицька, прем’єра «Івонни»  – особливе дійство для гармидерівців. Адже десять років тому у цій же залі показували «Івонну» Вітольда Гомбровича, але це була «геть інша «Івонна».

 «За цей час ми зрозуміли, що до Вітольда Гомбровича нам потрібно було ще трішки дорости. І всі ці десять років ми намагалися підійти до «Івонни» зовсім з іншого боку, і вийшло в нас дещо геть інше. Тому це не перезавантаження, а прем’єра», – висловилася Руслана Порицька.

Усі ж події у виставі відбувалися у королівстві, жителі якого один поперед одного намагаються показати свою вищість над іншими. Проте їхня надмірна манірність, вдавана пристойність і такт не заважають, а навіть роблять акцент на внутрішній убогості та моральних вадах. Усі жителі королівства одягнені у багатий, блискучий одяг, який, щоправда, не прикриває їхніх внутрішніх недоліків, а лише підкреслює.

Лакмусовим папірцем для моральної вбогості багатіїв стало те, що до королівства випадково потрапляє дівчина Івонна. Вона зовсім інша, сумна, повільна і сконцентрована на внутрішніх переживаннях. Спочатку з нею лише через її «інакшість» вирішує одружитися принц Філіп. Це неабияк обурює усіх придворних дам, батьків Філіпа, усіх жителів королівства, а згодом і його самого. З часом же, нічого не роблячи, Івонна своєю «інакшістю» настільки розбурхує свідомість кожного з них, що у всіх зароджується бажання вижити цей подразник із королівства, ба більше – вбити Івонну. Зрештою, укінці вистави на символічному бенкеті зовнішнього блиску та внутрішньої ницості Івонна помирає від їжі, поданої їй за вказівкою багатіїв.

Вистава «Івонна» залишає кожному глядачеві місце для роздумів, внутрішнього аналізу та висновків. Зал же, переглянувши її, традиційно аплодував «ГаРмИдЕру» стоячи.