«Лікарі кажуть, що безсилі, але я не здамся ніколи і прошу допомогти мені у цій війні», – мама онкохворого незрячого хлопчика - Волинь.Правда

«Лікарі кажуть, що безсилі, але я не здамся ніколи і прошу допомогти мені у цій війні», – мама онкохворого незрячого хлопчика

Показати всі

«Лікарі кажуть, що безсилі, але я не здамся ніколи і прошу допомогти мені у цій війні», – мама онкохворого незрячого хлопчика

Саме сьогодні, 9 жовтня, Іванко Алєйнік із Володимира-Волинського святкує свій восьмий день народження. Цього дня він міг би нести у школу гостинці однокласникам і бігти чимдуж додому, адже там чекають гості та подарунки. Утім, на жаль, наразі Ваня не може самостійно піднятися з ліжка, страждає від нестерпного болю, а світ для нього – суцільна пітьма.

На шпальтах «Волинської правди» ми вже розповідали вражаючу історію боротьби Іванка за життя, яка триває  майже від самого народження. Адже вже у рік і три місяці Іванко повністю втратив зір і перестав ходити, тримати голову. У два роки дитині діагностували нейрофіброматоз – генетичне спадкове захворювання. У Києві ж, куди відправили хлопчика для підтвердження діагнозу, окрім того діагностували ще й гідроцефалію, так звану водянку головного мозку. Страждання ж дитини на цьому не закінчилися. Підступний нейрофіброматоз  підготував вбивчу зброю, адже на фоні хвороби розвинулася гліома хіазми – пухлинне утворення, що бере початок з гліальних тканин, розташованих в ділянці перехрестя зорового нерва.

Мама Іванка Юлія Алєйнік виховує сина сама, оскільки його тато не витримав життєвих випробувань та 5 років тому звів рахунки із життям, поклавши подвійний тягар на плечі своєї дружини.  Допомагає доньці лише мама, бабуся Вані. Тепер же, аби ледь зводити кінці з кінцями через постійну потребу у купівлі ліків для дитини, Юлія Алєйнік удома ж та в лікарні біля ліжка сина постійно сидить із голкою, тканиною та бісером, вишиваючи ікони та картини. До слова, працювати фізично жінка не може не лише через те, що постійно треба бути біля сина. Ще одна із причин – хвороба жінки – остеопороз, так зване виснаження кістки. Тож будь-яке надмірне навантаження може загрожувати численними переломами. Лікарі ж забороняють узагалі будь-які навантаження, інакше жінка може просто «злягти». Утім, життя дитини важливіше, тож вона щоразу ризикує своїм здоров’ям, підіймаючи важкого через надмірну вагу Ваню.

Минулою публікацією ми закликали наших читачів допомогти Юлії Алєйнік, купивши у неї її роботи з бісеру. На щастя, на поклик про допомогу відгукнулося декілька небайдужих людей. Тож мама Іванка змогла продати декілька своїх робіт, а також отримати іншу допомогу від людей, які почули про біду цієї родини та простягнули руки підтримки.

Утім, із того часу ситуація лише ускладнилася. Укінці серпня, виснажений майже двома десятками блоків хіміотерапій, Іванко знову потрапив до лікарні у критичному стані. Вже через тиждень його вкотре прооперували – забився шунт у животі. Ще через декілька днів хлопчик почав часто блювати, а далі ще гірше – судоми стали зводити тіло дитини, відняло мову. Через критичний стан Ваня потрапив до реанімації, звідти ж перевели у нейрохірургію. Лікар же запевняв, що судоми – наслідок психологічного виснаження дитини через постійні негативні емоції, страждання та відчай. Невдовзі Іванка виписали додому. Утім, з того часу неодноразово доводилося викликати «швидку» та везти хлопчика у лікарню Володимира-Волинського чи Луцька.

Наразі ж Іванко – вдома. Проте, на жаль, хлопчик почуває себе дуже погано. І він, і його мама та бабуся – у відчаї. Адже лікарі зізнаються, що безсилі перед армією смертельних недуг, які день за днем відвойовують у Вані його життя. Проте його мама обіцяє не здаватися і щодня робити все можливе, аби її син був живий та одужував.

«Лікарі кажуть, що безсилі, але я не здамся ніколи і прошу допомогти мені у цій війні. Важко не лише морально, але й фізично, матеріально. Ваня має надмірну вагу, а зараз сам не пересувається, тож нам із мамою доводиться підіймати його, переносити. Про гроші то й узагалі говорити страшно. Щоразу біжиш до аптеки як не за проти судомними препаратами, то за протиалергічними, то за заспокійливими. І у прямому сенсі розумієш, що означає віддати останнє», – розповідає Юлія Алєйнік.

Тож вона просить всіх, хто хоче купити чи замовити вироби із бісеру й таким чином допомогти їй поставити сина на ноги, писати їй у соцмережі Facebook або ж телефонувати на мобільний – 063 452 58 11. До слова, мама із сином будуть раді будь-якій допомозі. Для прикладу, грошовій, одягу для Іванка, інвентарю для дітей з особливими потребами тощо.

Більше читайте новин на нашому телеграм каналі та на сторінці у Facebook