Вислів «зуби на полиці» для них – не фразеологізм, а реалії професії. Зубні техніки – люди, які дарують посмішкам другий шанс. Утім, про їхню роботу пацієнти зазвичай знають не багато. Здебільшого, «зубна» справа асоціюється у них лише з професією стоматолога. Натомість зубні техніки залишаються в тіні їхньої слави.

У наш час в це важко повірити, але до 19-го століття штучні зуби робили із зубів тварин, слонової кістки чи зубів людини. Їх брали в бідних людей чи, навіть, трупів, збираючи такі «трофеї», для прикладу, на полі бою. На щастя, наука зробила суттєвий крок вперед і штучні зуби сьогодні виготовляють з безлічі матеріалів. Про те, звідки беруться штучні зуби, пацієнти здебільшого не здогадуються. Тож про роботу «скульпторів посмішки» намагалася дізнатися «Волинська правда».

У приміщенні зуботехнічної лабораторії, на відміну від стоматполіклініки, – жодного неприємного запаху, якого так бояться ті, чиї зуби потребують «ремонту». Адже тут не мають справи ні з природними зубами, ні з медикаментами. Тут – царство штучних зубів. Вони скрізь: на столах, полицях, у печах, пакунках.

Старший зубний технік однієї із зуботехнічних лабораторій Луцька Андрій Монець запевняє, що робота людей цієї професії – не менш тонка та філігранна, ніж робота ювеліра.

«Це монотонно, але цікаво. Бо кожен окремий випадок, кожна робота відрізняється від всіх інших, кожна виготовлена для конкретної людини. Жоден зубний технік не виготовив два ідентичних зуби», – переконує він.

За його словами, всі штучні «зубні» конструкції можна поділити на знімні та незнімні. Знімні – це ті, які ми зазвичай асоціюємо із стаканом на столі у бабусиній кімнаті. Їх використовують при повній відсутності своїх зубів, а фіксують в роті за допомогою спеціальних металевих або пластмасових елементів. Щоправда, зубні техніки спростовують стереотип про те, що такі протези – необхідність лише для людей поважного віку. Адже у наш час їх виготовляють для людей, віком від 35 років.

Незнімні ж конструкції фіксують у роті за допомогою цементу. Їх використовують при частковій відсутності своїх зубів. Такі, на жаль, ймовірно, вже «поселились» у роті кожного з нас через втрату своїх зубів. Йдеться  про так звані коронки або місточки.  Коронка – це конструкція, встановлена на свій зуб. Вона здатна повністю відновити естетичну та жувальну функції своїх зубів. Місточок же застосовують при руйнуванні декількох зубів, тож такий протез може кріпитися на сусідні здорові зуби або закриті коронками. До слова, бувають і комбіновані протези: одна частина міцно фіксується в ротовій порожнині, а друга – знімна.

Незнімні «зуби» сьогодні виготовляють з безлічі матеріалів – пластмаси, металу, металокераміки тощо. Але зазвичай усі ці матеріали покривають керамікою або ж порцеляною.

«Все залежить від віку пацієнта, його вподобань та матеріальної спроможності. Найбільш ходовий варіант – металокераміка. Це недорогий, найбільш практичний, міцний та естетичний матеріал», – пояснив Андрій Монець і розповів про виготовлення такого виду «своїх-не своїх» зубів на кожному етапі.

Для того, аби у майбутньому в пацієнта засяяла «металокерамічна посмішка», зубний технік має отримати від стоматолога відбиток зубів пацієнта, а згідно з ним створити гіпсову модель майбутньої посмішки.

На цій гіпсовій моделі створюють репродукцію каркасу коронки з воску, а вже з неї виливають металеву коронку. Утім, це лише основа. Тож далі – етап облицювання металевого каркасу керамічною масою. Щоправда, на цьому етапі майбутній власник «металокерамічної посмішки» має можливість приміряти свої нові зуби.

Якщо все підходить, із кольорової гами підбирають колір, який максимально підходить під природній відтінок зубів пацієнта. А вже тоді починають облицювання каркасу металокерамікою.

Спочатку ж металеву основу обробляють фрезою, створюючи шорсткість. Далі ж, аби ж очистити відлиту деталь від залишків формувальної маси, використовують піскоструменевий апарат. Потім пошарово наносять кераміку. Одне з важливих завдань зубного техніка на цьому етапі – перекрити колір металевої основи.

Після нанесення кожного шару коронка обпалюється при температурі 800 – 950 градусів в спеціальній печі. Таким чином, досягається дуже міцний зв’язок металу з керамікою.

Цей етап роботи зубного техніка дуже нагадує творчий процес. Тут – і палітра, і кісточки, і безліч кольорових баночок з рідинами.

«Для того, щоб відтворити максимально природній колір зубів, існує багато різних керамічних мас, ефектів. Аби не переплутати послідовність їх нанесення на майбутній зуб, вони відрізняються за кольорами»,– розповідає працівниця зуботехнічної лабораторії Ольга Дужич.

Вже після того, як каркас облицювали керамікою, починається клінічний етап. Пацієнт вже має змогу ще раз приміряти коронку. А тоді вже лікар-стоматолог фіксує її у ротовій порожнині за допомогою цементу.

До слова, одна зуботехнічна лабораторія у Луцьку за місяць виготовляє приблизно дві-три сотні незнімних зубних конструкцій. Зубні техніки запевняють, що вікові рамки їхніх клієнтів від 16 до 95 років.

Більше того, існують у цій справі навіть модні тенденції. Популярною «фішкою» серед молоді, для прикладу, є вініри. Це керамічні накладки, призначені для встановлення на передні зуби. Їх використовують, на переконання спеціалістів, використовують при зміні кольору емалі, її виснаженні, наявності яскраво виражених проміжків між зубами, при порушенні форми зуба. Таким чином, вініри коригують зовнішні недоліки зубів, надають їм естетичність.

Тож у «меню» сучасних зуботехнічних лабораторій – у прямому сенсі «до кольОру, до вибОру» штучних зубів. Утім, передусім фахівці радять таки доглядати за своїми, рідними.

Іванна РУДИШИН