На переконання Казарін,головне питання,яким всі задаються,- що відбувається з Україною? Чи спостерігаємо ми ренесанс 2005-го року,коли сварки між «проєвропейськими» силами привели до реваншу «проросійських» структур? Чи є сенс для Заходу і далі підтримувати Київ,чи варто зосередитися на інших східноєвропейських країнах? Чи може Україна вирватися з пострадянського замкнутого кола і стати частиною однієї з далеких орбіт Євросоюзу?
Він зазначає,що «всі ці питання абсолютно закономірні. Тим більше,що парламентська криза,перспективи дострокових виборів,невміння знаходити компроміси,посилення популістської риторики – це та українська реальність,яка дана в відчуттях. Але особливість української ситуації саме в тому,що нинішній етап був абсолютно неминучий. Настільки,наскільки неминучий перехідний період у підлітка».
Роздумуючи про перспективу розвитку ситуації в нашій країні,Казарін зауважує: «Сучасна Україна – це велика країна,проєвропейські настрої якої стали причиною агресії з боку Росії. При цьому сама Росія вважає Україну полем бою з Заходом. Завдання Москви – максимально дестабілізувати українську владу,щоб перетворити сусідню країну в таке східноєвропейське «Сомалі». Це потрібно Москві для того,щоб домогтися скасування санкцій,«обнулити» анексію Криму і війну на Донбасі».
При цьому,пояснює він,вірогідний «крах України зовсім не означає,що політика Росії зміниться». Навпаки,наголошує експерт,він тільки спровокує зростання апетитів кремлівського режиму.
«Україна проходить дуже непростий і нелегкий шлях,- констатує Казарін. – Вона зараз намагається домовитися з самою собою про саму себе. Це країна,в якій громадянське суспільство намагається приватизувати державу і складається в жорсткій конкуренції зі старими елітами. До того ж в історії України не було довгого досвіду державності,що робить її ситуацію несхожою на країни Балтії або Польщі,в яких процес реформ пройшов набагато швидше. І тим не менше,у Євросоюзу просто немає іншого вибору,окрім як підтримувати українське громадянське суспільство. Тому що якщо втома переможе,і Брюссель і Захід відвернуться від України – історія не закінчиться. Москва влаштує продовження. І це продовження навряд чи комусь сподобається».