Відлуння тижня (24.09 – 01.10)

Що частіше  звучать  заяви про мир, тим у більшій мірі готується  цілком протилежний  сценарій. Зрештою, не лише у контексті сучасних і майбутніх українських реалій варто не забувати про універсальну аксіому:  хочеш миру – готуйся до війни.  Хоча релігійний принцип «Не убий»  ( не тільки зараз, коли п’ятий рік триває активна фаза воєнної агресії РФ) та заклик помолитися навіть за ворога  продовжує  нівелюватися. Культ сили стає домінантою, неписаним правилом. Чи то у формі україноненависницького  лукавого  «русского  мира», чи в спопеляючому «принуждению к миру» за допомогою систем залпового вогню. Зло, абсолютизоване, освячене  з політичних трибун і церковних вівтарів, наступає. Причому зазвичай не гребуючи імітувати з себе добро та  натхненно (гібридизація!) брехати й оббріхувати стає суголосним з пісенною констатацією: «Ведь нам нужна одна победа – мы за ценой не постоим».

Трагідрама нинішньої Української держави, де нарешті постала могутня  політична нація, полягає в тому, що Кремль зумів її оточити своїми союзниками (хай ситуативними). Напрацьоцьована методика  «возвращения Крыма», судячи з  минулотижневих повідомлень «Інформаційного    спротиву»,  вже найближчим часом може бути продубльована  відданим путінізму  орбанівським режимом  у Закарпатті. Водночас уже зараз, на хвилі дестабілізації ситуації  та «сезону  полювання» на проукраїнських активістів, навіть зазвичай байдужо-нейтральні міжнародні інституції б’ють на сполох:  Україна починає втрачати Одесу.

А вірогідність того, що на окупованій  Росією частині Донбасу  «миротворитимуть» білоруські військовики, – взагалі  з розряду геополітичного сюрреалізму. Адже Білорусь входить до складу єдиної Союзної держави, у якій єдиний  «цар».

Коли минулого тижня в центрі Києва (поряд із п’єдесталом, звільненим  під час революції Гідності  від вождя російсько-більшовицької «червоної імперії») румуни тимчасово встановили пам’ятник руці;  у цьому миротворчому факті можна було проглянути й геополітичний підтекст. Він уже спрацював, коли Бухарест за допомогою європейських судів забрав острів Зміїний. І, схоже, може нагадати про себе незабаром не лише на Буковині, але й на Одещині. А ще ж  наяву усе зростаючі  апетити польського імперіалізму. І не тільки в тому, що «таточко» юного  прем’єра, вірного члена ПіСу,  ніяк не бачить російської агресії проти України. Варшава, попри нібито  показове «адвокатство» нашої держави (хоч вона не перебуває в ролі підсудної)  та антимосковську риторику, фактично, взявши на щит українофобію у вигляді «геноциду» українцями поляків,  витанцьовує під кремлівську дудку.

Водночас, як попереджають експерти, аналізуючи виступ під час  Генасамблеї   ООН Дональда Трамапа, Білий дім, можливо,  готує для Києва «сюрпризи». «Відсутність згадування про Україну, зокрема конфлікту на сході, пов’язана з тим, що на полях Генасамблеї ООН тривають кулуарні переговори між американською та російською сторонами, – зазначає  американіст  Олександр Цвєтков, професор Київського  національного університету імені Бориса Грінченка («День»). – Це насторожує, оскільки кулуарні переговори, дипломатичний торг тривають без безпосередньої участі України».

Утім, насторожують не тільки зовнішні фактори, але й внутріукраїнські політичні тенденції. На цьому акцентували увагу державні діячі, політики та політологи.

 «Протистоїмо відроджуваній  неоімпеоіалістичній державі»

Петро Порошенко, виступаючи  під час  загальних дебатів у ході  73-ї Генеральної Асамблеї ООН, закликав світову спільноту пам’ятати про причини війни в Україні. «Не забуваймо, що це за війна. Україна ухвалила суверенне рішення про власний шлях до вільного світу, заснованого на демократичних цінностях та правилах. Росія карає Україну за це. Вбиває. Руйнує будинки. Вона бреше у промисловому масштабі. Вона робить вигляд, що Україна, як і Грузія, «самі напали на себе», – наголосив він.  А відтак звернувся  до присутніх у залі: «Чи знаємо ми, який наступний сусід Росії «нападе на себе»? Чи буде світ й далі перебувати в стані «зручного заціпеніння», сподіваючись, що «наступним буду не я»?» (тут і далі посилаємося на офіційне інтернет-представництво  Глави держави). Президент  закликав членів ООН ніколи не забувати, що головною метою її існування є «врятувати наступні покоління від лиха війни».

А попередньо він у своєму виступі наголосив: «Ми захищаємо українську землю та наш вільний вибір, ми протистоїмо відроджуваній неоімперіалістичній державі, яка хоче поділити світ наново, і таким чином ми захищаємо вільний світ».

«Якщо Україна  погодиться…»

Формуючи миротворчу місію, слід потурбуватися про те, щоб вона могла  забезпечити і контроль над ситуацією на Донбасі, і контроль над російсько-українським кордоном.  На цьому наголошує  у своїй публікації на УНІАНі генерал армії Микола Маломуж, колишній голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії України.  На його думку, така місія, якою вона мала бути в ідеалі, на сьогодні не готова. «І в Європі, і в Штатах хотіли б, щоб миротворча місія була введена на Донбас, – зазначає Маломуж. –  Але умови, які висуває Росія, заперечують виконання таких функцій, про які сказано вище. Тому сьогодні виглядає нереальним створення такої миротворчої місії, яка б могла посприяти стабілізації ситуації та посприяти в майбутньому поверненню цих територій під контроль України». Він уточнює: «Якщо Україна погодиться на той варіант миротворців, який пропонує Росія, вона отримає таку ж місію, яка свого часу була в Абхазії та Придністров’ї».

Генерал підкреслює, що  хоч  «Білорусь і Україна мають більш-менш нормальні стосунки, але для нас її військові у складі місії були б небажаними. Тому що Білорусь є політичним, безпековим і економічним союзником Росії». Він висловився  і щодо інших можливих учасників місії. На думку Маломужа, «Участь представників Австрії в миротворчій місії для України була б прийнятна, Туреччини – також. Сербія є союзником Росії, тому від її участі варто було б відмовитися». Водночас генерал переконаний, що «потрібно випрацювати весь механізм по врегулюванню ситуації на Донбасі, а не тільки питання миротворчої місії. Потрібно вирішувати стратегічні проблеми, а місії – це лише окремий механізм забезпечення певної стабільності, та й то не завжди».

«Через складнощі з молодим виборцем»

У штабі Юлії Тимошенко не сумніваються, що вона потрапить у другий тур і розглядають одразу три варіанти розвитку подій. Про це повідомляє у своїй публікації на сайті «Української правди» аналітик  Роман Кравець.  За  його інформацією, перший  варіант  – «умовний кандидат від Сходу, на кшталт Юрія Бойка чи Вадима Рабіновича». Другий, зазначає Кравець,  – «нове обличчя, тобто Святослав Вакарчук чи Володимир Зеленський;  і третій – Петро Порошенко». А відтак уточнює: «Якраз останній сценарій на Турівській (де знаходиться  штаб  Тимошенко, – «ВП») називають найбільш імовірним. Можливо, це звучить дивно, але як би Тимошенко й Порошенко одне одного не ненавиділи – своєю неприязню, критикою, переходами на особисте вони роблять все для того, щоб вивести одне одного в другий тур».

При цьому Роман Кравець посилається і  одного  з найближчих і високопоставлених соратників  Петра Порошенка, який констатує, що «вони б’ють одне одного, і таким чином дають зрозуміти, що визначилися з основним ворогом. Це ж очевидно, що вибори переростають у сутичку Її і Його. Тому вони будуть у другому турі, от побачиш». Але, як підкреслює аналітик, наяву «єдина різниця: Він вважає, що в кінці Він все одно переможе. Вона ж вірить, що перемога буде за Нею».

Загалом,  переконаний Кравець, «базовий електорат продовжує симпатизувати Тимошенко в основному завдяки її особистій харизмі, а не новим смислам, які вона намагається виголошувати. Це не дуже добрий сигнал для її команди, адже станом на сьогодні 16-17% – це фактично  «стеля» рейтингів ЮВТ». А відтак уточнює: «Через складнощі з молодим виборцем команда лідерки «Батьківщини» переорієнтовує свою роботу на людей, які розчарувалися в Порошенку і поки що не визначилися зі своїм голосом».

«Чому вибори в Україні нічого не змінюють?»

Про це  запитує  Джуді Демпсі, старший науковий співробітник європейського Центру Карнегі та головний редактор блогу «Стратегічна Європа»,  у своїй публікації на сайті «Новое время»  висловлює свою версію відповіді.  «Країна входить у виборчий сезон», – пише вона.  Але, зазначає Джуді Демпсі, «щонайменше половина електорату без поняття, за кого голосувати. Тут відчувається втома та цинізм щодо старих облич».  Тому, на думку аналітика, «близько 17% виборців сказали, що можуть віддати голос співаку Святославу Вакарчуку або актору-коміку Володимиру Зеленському. Тут давно прагнуть когось нового, когось молодого, когось, хто міг би завершити трансформацію країни, де домінують олігархи».

За версією Демпсі, «незмінна влада та вплив олігархів також грає на руку Росії – передусім через те, що там прагнуть захистити свої вотчини та пригальмувати реформи, які б прим’яли російську владу».  Оскільки, констатує вона, «медійні корпорації також у руках олігархів – таких як Дмитро Фірташ, Рінат Ахметов та Ігор Коломойський», то не варто розраховувати  на справедливе та незалежне висвітлення виборів. На  думку Джуді Демпсі, «завершення трансформації України буде здебільшого залежати від активності громадського сектору, постійного підштовхування з боку Западу та молодого, незаплямованого покоління».

«Ситуація з боку Угорщини настільки зухвала»

«Як приборкати Угорщину? – розмірковує на своїй сторінці у Фейсбуці Тарас Березовець, керівник громадської організації «Фонд національних стратегій». – По-перше, не намагатися вирішити проблему самостійно, а спиратися на позицію сильних гравців. Франція і Німеччина вкрай роздратовані рівнем угорського націоналізму і небажанням підтримувати загальноєвропейську політику стосовно мігрантів. Що вже призвело до введення першого етапу санкцій на рівні Європарламенту».  По-друге,  нагадує він, «угорці десятиліттями здійснюють симетричну українській дискримінаційну політику стосовно Словаччини і Румунії. Тому план щодо протидії повзучій «угорщинізації» має бути тристороннім – за участю урядів України, Словаччини та Румунії, які є нашими природними союзниками, не кажучи про те, що це може підтримати Брюссель».  По-третє, переконаний аналітик, слід  не затягувати з висланням співробітників консульства Угорщини в Берегові;, по-четверте, потрібно скоротити кількість консульств Угорщини, зокрема, те саме консульство в Берегові, бо по сусідству є відразу три інші – у Львові, Івано-Франківську та Ужгороді.

«Ситуація з боку Угорщини настільки зухвала, що на нижчому рівні українсько-угорські відносини не були ніколи. Угорщина на державному рівні блокує програми зближення України і НАТО, заграє з Кремлем і домагається пом’якшення й навіть скасування антиросійських санкцій. І настав час вказати сусідам на це, провівши відповідні «червоні лінії», – підкреслює Березовець.

«…як із Москви, так і Будапешта»

За інформацією групи ІС, російська сторона (ГУ ГШ ЗС РФ) активізувала інформаційно-пропагандистську кампанію зі створення передумов та формування громадської думки для дестабілізації Закарпаття, використовуючи етнічний фактор (угорців) у регіоні та амбіції Будапешта.  Про це пише  Дмитро Тимчук, координатор   групи  «Інформаційний спротив» (ІС) на своїй  сторінці у  Фейсбуці.   «Мета «московського сценарію» в цьому випадку – створення нової точки напруги на території України в межах концепції «федералізації» нашої країни після виборчого циклу у 2019 році», – констатує він.

Водночас, підкреслює аналітик, «заходи щодо Закарпаття можуть бути синхронізованими ГРУ з іншими заходами, зокрема щодо Приазов’я та Одеської області, про які ми повідомляли раніше».  Тимчук пояснює: «Концепція дестабілізації Закарпаття від ГРУ є модифікованими діями на сході України у 2014 році, а саме – провокаціями і нагнітанням ситуації, які можуть закінчитися силовими протистояннями місцевих етнічних угорців і «українських націоналістів», групи яких складатимуться як із російської агентури, так і просто з «корисних ідіотів», із втягуванням у ці дії силових структур України. Що супроводжуватиме і розкручуватиме відповідна інформаційна кампанія».

Тимчук припускає, що «на наступному етапі ГРУ пропонує введення так званих угорських зелених чоловічків із числа угорських неонацистських і радикальних угруповань, які фінансують із РФ, а їх представники проходять різні курси підготовки (під керівництвом інструкторів ГРУ) в межах діяльності так званих бійцівських і військово-патріотичних клубів як на території Угорщини, так і в інших країнах Європи (яскравий приклад – мережа «Вовк»), для «захисту угорців Закарпаття, недопущення етнічних чисток і стабілізації ситуації у регіоні».

Крім того, за даними групи ІС, до безпосереднього наповнення фонду для так званого  «Плану Егана», через який Угорщина фінансує різні гуманітарні проекти на Закарпатті для етнічних угорців у межах концепції «м’якої сили», причетні спецслужби РФ. Зокрема,  наголошує Тимчук, «російське ГРУ «влило» в цю структуру впродовж лише останніх трьох місяців не менше ніж $100 млн. До реалізації цього сценарію будуть причетні й українські «опозиційні політики», які вже дістали гарантії фінансування медійної підтримки цих дій як із Москви, так і Будапешта. Такий сценарій із використанням «наосліп»! країни – члена НАТО в разі успіху на Закарпатті пропонує ГРУ для застосування і на інших напрямках».

«…якщо нашим місцевим попам вдасться намовити Кремль»

У ході протистояння РПЦ щодо  автокефалії Української Православній  церкві в Україні з’ясувалося, що сама т. зв. Російська православна церква по факту не існує. Про це в ефірі радіо «Эхо Москвы» заявив російський публіцист Олександр Невзоров (посилаємося на україномовну версію видання «PolitekA»).  Він зокрема зазначив: ««Константинопольські скнари полізли в архіви і з’ясували, що у РПЦ Томосу, тобто ліцензії бути Церквою, дійсно, за фактом немає. Це підтвердив єпископ Тельміський Іов. Він офіційно повідомив, що обдарування Томосу РПЦ ніколи не відбувалося. Причому він сам був здивований таким фактом. Як таке вийшло, абсолютно невідомо… Вийшло все, як завжди в Росії: як з Солсбері, як з «Арматою», як з дірками в ракеті, як з виборами в Примор’ї». «Так як Томосу у неї немає, отже, за церковними канонами – це абсолютно незаконна організація», – підкреслив публіцист. На його думку, «Гундяєву (Патріарху Кирилу, – «ВП») треба було б зараз не грубіянити і не влаштовувати істерики, а виправляти якимось чином помилку XVI століття і самому їхати за  Томосом».

Також журналіст припустив ймовірний розвиток подій в цьому напрямку. «Ймовірно, РПЦ буде діяти за перевіреною відомої рецептурою. Тобто весь світ буде оголошений єретиками, сволотою, ворогами, безбожниками. РПЦ самоізолюється, займе кругову оборону», – розповів Невзоров. Щодо ідеї «кровопролитної боротьби», яку раніше висували в Російській православній церкві, то, як упевнений Невзоров, таке може статися лише за вказівкою Кремля. «Реальністю вона (кров, – ред.) Буде тільки в тому випадку, якщо нашим місцевим попам вдасться намовити Кремль на ось ті безглузді і дикі дії, які він, в загальному, любить робити, тобто, на засилання провокаторів, на точкову детонацію, де треба, злоби, образи», – повідомив публіцист. Як приклад журналіст навів події на Донбасі.

«На прикладі Донбасу ми добре знаємо, що цією технікою Кремль володіє і що це, власне, цілком здійсненно. Так в тому ж самому Донбасі при великих розбіжностях, які, ймовірно, там були, нічого б не сталося, і не було б зараз гори мерців і не були б спалені і підірвані будинки, якби не втрутилися ці любителі-фахівці, ось ті криваві недоумки, які були перекинуті спеціально, щоб цю ситуацію заварити і затіяти», – підсумував Невзоров.

«…знищити Україну»

У Москві вирішили знищити Українську державу.  Так вважає аналітик Денис  Казанський. Про це він написав на своїй сторінці у  Facebook. Казанський  звертає увагу на «реалії сьогоднішньої Росії, із якою нам пропонують налагоджувати стосунки і дружити наші доморощені «миротворці», такі як Мураєв і Медведчук». Він нагадує, що «прес-секретар  «Роснефти», прокремлівський журналіст Михайло Леонтьєв у прямому ефірі державного радіо «Вести»  закликає знищити Україну і шкодує, що Росія не зробила цього 2014 року, поки наша армія була слабкою і не могла чинити гідний опір». Цікаво, підкреслює Казанський, що «з російської сторони на адресу України регулярно чути звинувачення у фашизмі/нацизмі, тоді як воістину нацистські заяви абсолютно спокійно на всю країну роблять російські політики і журналісти».

За його версією, «заява Михайла Леонтьєва – це те саме, що 80 років тому говорили ідеологи Третього рейху. Наприклад, Альфред Розенберг у своїй книзі точно так само закликав знищити Польщу. Гітлер – Чехословаччину. Нацисти розробили цілий план «Ост», у якому обґрунтовували необхідність знищення слов’янських держав Східної Європи та онімечення поляків, чехів, словаків, українців. І ось у державі, яка вихваляється тим, що перемогла фашизм, тепер у федеральних ЗМІ на всю країну звучать заклики точно так само покінчити з Україною. І їх озвучують не якісь випадкові маргінали з підворіття, а цілком офіційні особи».

«Московські режисери  розкрутять  маховик терору»

За багатьма нападами, особливо на півдні України, стирчать вуха Москви.  Так вважає народний депутат України Ганна Гопко. Відтак вона  у виданні «ZIK» нагадує:  коли і далі влада робитиме  вигляд, що повсюдні напади на активних і патріотичних громадян є випадковим збігом чи самодіяльністю дрібного криміналітету, це  матиме  тяжкі й непередбачувані наслідки. Вона  переконана, що «реакція керівництва держави і, перш за все, керівництва МВС, СБУ і прокуратури на терор проти громадських активістів має бути рішучою й безкомпромісною. Держава має задіяти всі можливості для швидкої й жорсткої відсічі цьому терору».

Для Гопко  «цілком очевидно, що за багатьма нападами, особливо на півдні України, стирчать вуха Москви і прагнення проросійських сил до реваншу й терору проти українських патріотів. Причому ці проросійські сили почуваються впевнено, бо мають дах в особі посадовців місцевої влади і правоохоронних органів». Вона підкреслює: «Якщо на Банковій, на Володимирській і на Богомольця не усвідомлять рівня загрози, московські режисери розкрутять маховик терору так, що він ударить і по нових активістах, і по владі, і по державі в цілому. Причому робитимуть це руками самих українців».

Водночас, на думку Гопко, «зірвати такий сценарій ще не пізно: треба покарати замовників, організаторів і виконавців нападів, очистити правоохоронні органи від тих, хто «кришує» бандитів, всерйоз узятися за московську агентуру на Одещині та в інших південних областях України».

Інше питання, наскільки  необхідність  процесів негайного  «зривання» українофобських сценаріїв (написаних якщо не безпосередньо в Кремлі, то   під диктування з берегів Москви-ріки)  усвідомлюється  чинним вітчизняним владним олімпом. На фоні   виборчої кампанії,  що фактично набирає обертів, влада та силові структури навряд чи вдаватимуться до різких рухів.  Чим це може відгукнутися (окрім приведення у другий тур президентських виборів проросійського кандидата, який має повторити політичну долю Симоненка під час   переможного другого пришестя  на Банкову Кучми), попереджають Україну, як зазначалося вище, навіть далеко не проукраїнські міжнародні експерти.

До  бігбордів, з яких  наразі біля доріг закликають будувати нову країну та писати нову Конституцію,  добавилися  й портрети юного Мураєва з  констатацією «Наші люди» (без підпису Путіна).  Хоча вони, зрозуміло, такі «наші», як український  (даруйте за повторення) «Украинский  выбор». А чому прокремлівські структури     йдуть на «штурм»  Банкової різними колонами  (хоча  «За життя» та Опоблок вже  майже стали   однією силою), відомо  московським сценаристам і їхній агентурі в Україні. «Не виключаю, що в другому турі буде наш представник. Таке можливо», – зізнався нардеп Нестор Шуфрич в інтерв’ю для «ЛБ», яке записала Соня Кошкіна.

На вірогідності  (ще до офіційного старту виборчої кампанії) вибухонебезпечної політичної  ситуації, зумовленої зовнішніми та внутрішніми факторами, акцентували увагу й  ЗМІ: «Лихі 90-ті повернулись» («НВ»), «Ілюзія  перемоги. Які секретні прийоми використовує Юлія Тимошенко» («УП»),  «У Порошенка мовчки спостерігають: Гройсман придумав  «стратегію» і збирає людей на вибори» («Апостроф»),  «Нестор Шуфрич: «Об’єднання «За життя» та «Опоблоку» дасть нам на парламентських 30% плюс» («ЛБ»), «Ахметов, Льовочкін і Медведчук, або Троє в партії, не рахуючи Рабіновича» («УП»),  «Трагедія кримськотатарського народу 1944 року повторюється, – Чубаров» («День»), «Маленька Угорщина може дозволити собі наступальну політику, а ми навіть не усвідомлюємо, у які ігри з нами грають…» («Гордон»),  «Протидіяти російській пропаганді треба на її території» (Польське радіо), «Заявою проти перебування екзархів в Україні УПЦ (МП) провокує ворожнечу, – віце-прем’єр» («Радіо Свобода»), «Президент Польщі: Не можна ігнорувати загрози і окупацію у Східній Європі» (Радіо Польщі),  «Трампу на Україну байдуже» («7 днів»)…

Тиждень, яким  розпочався жовтень, у політичному сенсі має достатньо шансів бути гарячим. Цього  вівторка запрацює у пленарному режимі Верховна Рада, де  публічно  у популістському пориві «схрестять мечі» солдати влади та різношерстої опозиції, олігархів і інших репрезентантів керівних та  спрямовуючих сил. Зважаючи на те, що до 18 жовтня ціну на газ для населення не буде підвищено,  процес одягання в тоги  захисників народу буде, очевидно, також відтерміновано.

У міру наближення до засідання Синоду Вселенського Патріархату (9-11 жовтня), на якому можуть підписати Томос щодо надання Українській Церкві автокефалії,   Кремль, очевидно, спробує спровокувати в  нашій державі   й церковне протистояння.  Тим не менше, наша країна не  збирається відмовлятися від шляху звільнення від московського гніту.  У цьому контексті  Президент Петро Порошенко  висловив тверде переконання, що Україна вийшла на фінішну пряму у питанні отримання Томосу, на який ми чекали «не чотири, і не сто, а триста років». «Це висока Божа нагорода за багатостраждальні часи, які пройшли українці»,  – підкреслив  він.

Тож попереду – нові виклики. Попри  нерідко песимістичну тональність, варто почути беззаперечну візію Олега Сенцова, українського  режисера, який перебуває у російській в’язниці: «Ніщо не буває вічним, навіть погане!».   Будьмо!

Віктор Вербич