Інтернет-видання «Волинська правда» продовжує серію тематичних матеріалів, присвячених Дню Валентина.  Цього разу журналісти видання поспілкувалися з відомими людьми Луцька, які розповіли про свої перші почуття, власні історії та зразкові “лавсторі”.

Іванна Костюк, арт-директор нічного клубу «HOLLYWOOD», менеджер з маркетингу “ПЕРШИЙ”:

«Перше кохання у мене було вже у доволі свідомому віці. Закохалася я у свого друга, який до того років, певно, 7 приділяв мені увагу не як другу, а як дівчині, жінці. Знаєте як буває – френдзона. От 7 років він був там, і все терпів. Знав про всіх моїх кавалерів, бачив як я з ними гуляла, обіймалася. Але разом з тим чекав завжди, щоб провести додому, коли я була сама. А потім в один прекрасний момент я усвідомила, що люблю його і хочу бути тільки з цим чоловіком. Згодом все закінчилося, але ми досі спілкуємося, правда, як друзі. Але я ніколи не забуду цих світлих почуттів, які тоді я відчула вперше.

Андрій Мошковський, артист театру вогню «Ейфорія»:

«Мені імпонують стосунки, в яких спостерігається плавне поєднання страху, ненависті і шаленого кохання.  Для прикладу, можу назвати героїв «Гри престолів»:  стосунки Кхала Дрого і Дейнеріс»

Катерина Дулапчій, редактор журналу «КонтинентNews», піарниця:

«Перше і справжнє кохання трапилося або зустріло мене лише два роки тому. А все, що було до цього –  реакції на основі комплексів і травм дитинства. У справжньому коханні кожна людина (душа) ніби відкривається. Знімаються окови, комплекси. Ти відчуваєш себе так, ніби розквітаєш”.

Тетяна Власова, солістка гурту «АССА»:

«Найкраща історія кохання – це наша з Дімою. (чоловік Тетяни – прим. редактора) Ми познайомились через інтернет. Діма шукав вокалістку в один тимчасовий музичний гурт, я йому написала, почали спілкуватись… Зрештою, зустрілись на першій репетиції. Діма вийшов мене зустрічати, і я зрозуміла – це він, той самий. Вже пізніше він зізнався, що теж мав таке відчуття з першої ж хвилини знайомства. Ніби зійшовся потрібний пазл. З часом виявили, що у нас однакові смаки, ми говоримо і думаємо однаково. Так і одружились»

Анастасія Передрій, радіоведуча:

«Я переконана, що справжнє кохання приходить зненацька, коли ти його зовсім не чекаєш. А ще доля –  завжди дає нам певні знаки чи вказівки, але ми рідко надаємо їм належного значення. Не так давно виявилося, що років 5 тому мій коханий слухав мене по радіо «Луцьк». Віталій чув мій ефір із Славком Мазурком, де я говорила, що люблю пісню Depeche Mode «In Your Room». Я вражена, що комусь ця інформація відклалася в голові так надовго. І хто б міг подумати, що за кілька років після цього доля і нас зведе».

Микита Чибар, шоумен, ведучий:

«Моє перше кохання постстудентське, хоча сподівався зустріти його значно раніше –  за студентською лавою.  Це сталося опісля чергової відпустки, коли почав розвідувати у колег (тоді ще працював у філармонії), чи з’явилися у нас новенькі. На це отримав позитивну відповідь й надалі не зміг відвести очей від привабливої учасниці місцевого квартету. Не встиг озирнутися, як ми уже трималися за руки. Далі – обійми, поцілунки, тощо. Звісно, на те воно й перше, що подарувало, крім емоцій, головне – досвід. Як правило, останнє ми накопичуємо по життю, а те перше – у нашій пам’яті назавжди. Завжди дивувався наполегливості та холоднокровності головного персонажа роману «Шантарам» – Ліндсей Форд.  Йому вдалося подолати не одне випробування на шляху до загадкової героїні Карли. Центральний фігурант Лін доводить, що будь-якій людині треба дати час і можливість розкритися, навіть, якщо доведеться паралельно самому зазнати не одну поразку».

Ольга Шмігель, полісмен:

«Взірець кохання? Це стосунки, в яких все взаємно: і кохання, і повага, і підтримка. Коли ти знаєш що в тебе є людина на яку ти влюбому випадку можеш покластись. Для мене особисто взірцем є люди які проживши спільно 20, 30 років разом, переживши безліч позитивних так і негативних моментів у житті, виростивши дітей не перестають цікавитись один одним, вміють разом проводити час і ця взаємність у всьому підримується роками!»

Катерина Павлова, журналіст, МС:

«Важко в 20 років говорити про кохання. У мене було багато захоплень, пристрастей, цікавостей, а от щоб я любила… Не впевнена, що мені знайоме це почуття до чоловіка. Проте я точно знаю, що любили мене. Турбувалися, дивували, підтримували. Писали мені вірші, пісні, знімали відео. А от що робила я для людей, котрих називала коханими? Давно не казала люблю і в міру останніх своїх переконань ще, напевно, не скоро кажу. А щодо ідеальної щасливої історії кохання — то це про моїх батьків. Проте, мені ще бракує маминої мудрості вчасно відпустити чи втримати. Тому, поки не навчилася любити чоловіків — буду любити себе, життя і рідних».

Назар Дубина, студент-магістр, активіст, відеограф:

«Одному хлопцеві дуже подобалась його подруга, вони три місяці проводили багато часу разом, класно спілкувались. Він був закоханий в неї до нестями, а вона не розглядала його як свого партнера, бо він мав репутацію бабія. І він вирішив сказати їй про свої почуття, написавши романтичну пісню. Коли він її виконав, вона сказала:”Давай залишимось просто друзями”, але його засмученні очі після цих слів не давали їй заснути три ночі. Після цього він побачив оголошення про стрибки з вишки. Він довго хотів це спробувати, і тут йому прийшла ідея запросити її на цю авантюру. Через 5хвилин вони були на вершині, їх прив’язали один до одного і вони стрибнули. Цей стрибок змінив усе. Вона відчула, що довіряє йому так як нікому і відтоді вона змінила свою відповідь на його пропозицію стати парою. Тепер вони живуть вже довго і щасливо разом».

Дмитро Безвербний, актор театру “ГаРмИдЕр”, журналіст:

«Якраз зараз читаю книжку філософа Еріка Фромма “Мистецтво любові”. В ній йдеться про те, що любов – це не те, що от просто прийшло, з’явилося саме по собі. Любов – це акт творіння, який потребує значних зусиль. Автор вважає, що ідеальна любов має базуватися на “чотирьох китах” – турботі, відповідальності, повазі та знаннях. Якщо з першими двома і останнім більш-менш все зрозуміло, то повага, на його думку, це вміння приймати людину, якою вона є. Щось типу “Полюбіть нас чорненькими, бо біленькими ми і так всім подобаємося”. Звісно, це ідеал до якого треба прагнути. Для мене все вищесказане і є справжнім коханням. В житті я ідеальної ілюстрації цих думок не зустрічав, але бачив чимало таких пар та сімей, які ідуть в цьому напрямку»

Не могли ми оминути і приклад справжніх почуттів у “Фейсбуці”. Оригінальним чином свої почуття коханій продемонстрував депутат міськради, активіст та волонтер Микола Собуцький.

«Щиро кохаю тебе», – прокоментував фото Герой, який наразі захищає Україну на східних рубежах.

P.S. Деякі «феймоси» не вірять в кохання, інші – через різні поважно-неповажні причини не знайшли часу на спілкування.  У будь-якому випадку – бажаємо нашим співрозмовникам та всім читачам «Волинської правди» щирого та взаємного кохання. Може наступного разу саме про вашу історію ми розповімо у наших публікаціях.

Спілкувався Андрій Мошкун

Фото надані героями історій або взяті з офіційних сторінок мережі «Фейсбук».