Ікони і цілі іконостаси його пензля можна бачити у багатьох храмах західного регіону України та навіть Румунії, хоча певна їх частина нині перебуває у музеях. Будучи насельником Свято-Михайлівського Білостоцького монастиря (розташованого у селі Білосток теперішнього Луцького району), який у XVII-поч. XVIII століть був важливим осередком Православної Церкви на Волині, та навіть деякий час – ігуменом Луцького Хрестовоздвиженського братського монастиря, цей монах став творцем безсмертних шедеврів волинського іконопису. Це був волинський іконописець Йов Кондзелевич, з постаттю якого в історії українського мистецтва пов’язана ціла епоха.   

Життя і творчість цього видатного українського іконописця кінця XVII – початку XVIII століття була тісно пов’язана зі Свято-Михайлівським Білостоцьким монастирем, який в деяких історичних документах XVII ст. згадується, втім, як “Свято-Духівський”. Ієромонах Йов був насельником цієї обителі та викладав іконопис в існуючій при монастирі школі сакрального мистецтва.

Цікаво, що  майже до кінця ХІХ ст. його постать  не була відомою широкому загалу церковних істориків та мистецтвознавців. Чи це було наслідком смирення подвижника, чи то просто не звертали тодішні літописці на життя іконописця особливої уваги – на разі не відомо.

Отож, ім’я Йова Кондзелевича вперше стало відомим у XIX столітті, коли у 1880 році галицький археолог граф В. Дзедушицький, відвідуючи із науковими цілями, різні церкви в Галичині, відкрив у церкві міста Богородчан іконостас із чудово намальованими іконами. Оглядаючи його, Дзедушицький знайшов два підписи із ім’ям ченця Йова Кондзелевича. З того часу поступово різними дослідниками розпочалось вивчення життя і творчості цього митця. І як, виявилось, він був насельником Білостоцького Свято-Михайлівського монастиря на Волині, неподалік від Луцька, де і творив свої безсмертні твори.

Тепер Йов Кондзелевич є знаним у всій Європі як видатний український художник. Його ім’я і твори занесені до каталогів найвідоміших музеїв, а найцінніший шедевр його пензля – Богородичний іконостас нині експонується у Львівському музеї українського мистецтва. Там же нині перебувають і написані цим автором ікони з Білостоцької Свято-Михайлівської церкви. Кілька ікон митця перебувають у фондах Музею Волинської ікони.

На підставі нині досліджених джерел відомо, що Йов Кондзелевич народився у місті Жовкві під Львовом у 1667 році. Мирське ім’я його невідоме. Судячи по прізвищу «Кондзелевич» він міг походити з середовищя міщан, або духовенства. До Білостоцького Свято-Духівського монастиря він прийшов у віці 19 років у 1686 році. Юнак-художник прийняв тут чернечий постриг під ім’ям Іов, і перебуваючи серед братії монастиря, створив тут цілу школу іконописного мистецтва.

Наразі залишається загадкою для дослідників, чому саме до Свято-Духівського монастиря у Білостоці прийшов приймати чернецтво Кондзелевич, адже народився і навчався він у місті Жовква.  Тим більше, що неподалік знаходився і Крехівський монастир Святого Миколая, що на той час теж ще залишався православним. Припускається, що у Білостоці Кондзелевич міг мати родичів.

На усіх своїх роботах митець ставив один і той же напис «Недостойний ієромонах Іов Кондзелевич, законник Білостоцького монастиря рукою власною зробив…», додаючи місяць і рік. Сан ієромонаха митець прийняв у 1693 році.

У Свято-Михайлівській церкві села Білосток майже до наших днів зберігалась ікона пензля Йова Кондзелевича «Успіння Пресвятої Богородиці» та парна до неї ікона «Зішестя Святого Духа», а також шість образів святих апостолів старого іконостасу цього храму. По іконі «Зішестя Святого Духа» видно, що на той час у Йова Кондзелевича були і учні. Разом із ними він прикрашав іконостас монастирського храму дивовижно гарними іконами, на яких обличчя святих зображені об’ємно, а живі образи та почуття яскраво передаються кольоровою гамою. Такої манери ікoнопису, до слова, до того часу у волинських храмах не спостерігалося.

Вочевидь, натхнення для своєї роботи  митець черпав і з подій тогочасного життя навколо монастиря. Адже, ще жили тоді козаки, селяни та ремісники, у тому числі і мешканці Білостока, які у 1648-54 роках під проводом Богдана Хмельницького виборювали незалежність Русі-України, хоча західна Волинь, згідно з умовами Зборівського договору 1649 року, залишилась у складі Речі Посполитої. Серед них були, напевно, й ті, хто пам’ятав і Берестейську битву 1651 року.

Загалом, основним заняттям Йова Кондзелевича був саме іконопис, хоча йому намагаються приписати кілька портретів. До слова, у 1710 році, в акті обрання єпископа на Луцьку православну єпископську кафедру він згадується як ігумен Луцького Хресто-Воздвиженського братства, а у 1713 році  Іова Кондзелевича повторно обирають на цю посаду.

Багатогранною була іконописна творчість цього митця. Одним з його найперших творів вважають як раз саме фрагменти іконостаса Білостоцького монастиря, що складаються із зображень шести апостолів та ікони Успіння Пресвятої Богородиці. У 1690-ті роки Іов Кондзелевич працював над створенням так званих Городищенського і Локачівського іконостасів на теренах Волині.  З цих іконостасів збереглися ікони «Христос-Пантократор», «Спокушування Христа» та одвірки дияконських дверей і Царських врат (Городищенський іконостас) та зображення пророків (Локачівський іконостас). Ці ікони та елементи іконостасів зберігаються нині у Музеї Волинської ікони у Луцьку. Також пензлю Йова Кондзелевича, можливо, належать ще два образи – «Богородиця – Уміленіє» та «Зішестя Святого Духа», створені у 1690-х роках. Ці ікони знаходилися у Свято-Михайлівському храмі села Білосток. У 1696 році Кондзелевич виконує кіот для Чудотворної ікони Загорівської Божої Матері для Загорівського монастиря із зображеннями святих праведних боготців Іоакима і Анни, Старозавітньої Трійці, ликів великомучениць Варвари і Катерини, а також із зображеннями Хрещення Господнього та Спаса Нерукотворного. Ці шедеври нині зберігаються у Національному музеї ім. А. Шептицького у Львові.

Йов Кондзелевич також виконував замовлення не тільки для храмів і монастирів Волині. У 1698 – 1705 роках він, на чолі групи майстрів працював над іконостасом для Скита Манявського в Галичині. У цьому іконостасі, відомому як Богородчанский іконостас (зберігається у теж у Національному музеї у Львові), згідно з підписами та манерою письма, Кондзелевичу належть великі намісні образи  «Успіння Пресвятої Богородиці» та «Вознесіння Господнє» (ікона підписана Іовом Кондзелевичем і датована 1705 роком), а також образ «Христос-Учитель» (також підписана Кондзелевичем і датована 1698 роком), ікони «Богородиця-Одигітрія», «Святі преподобні Антоній і Феодосій Печерські», храмова ікона «Воздвиження Чесного Хреста Господнього», образи архістратига Михаїла та архангела Гавриїла на дияконських дверях, зображення святителів Іоанна Златоуста та Василія Великого на одвірках Царських врат, ікони «Таємна Вечеря», «Розп’яття», «Знамення Богородиці», «Моління про чашу», «Старозавітня Трійця», а також ікони апостольського та пророчого рядів іконостасу. Окрім цього, волинський майстер був автором ще кількох іконних зображень на обрамленні іконостасу.

Окрім титанічної роботи над іконостасом Скиту Манявського, насельник Білостоцького монастиря ієромонах Йов Кондзелевич працював ще над  кількома іконописними творами як для Великого Скиту у Маняві так і для його філіальних монастирів в Карпатському регіоні Галичини, та навіть можливо, і для перебуваючої на той час у складі князівства Молдова, Буковини. Серед написаних для Карпатського регіону ікон можна назвати підписну і датовану ікону «Христос-Учитель» (1704 рік) з церкви Покрови села Вільшаниця біля Тисмениці, портрет Єрусалимського патріарха Якова з церкви Успіння Пресвятої Богороиці села Горожанка, а також образ святителя Миколая 1504 року, відновлений у 1698 році Йовом Кондзелевичем, і який   зберігається  нині у монастирі міста Сучавиці у румунській частині Буковини.

У 1722 році Йов Кондзелевич брав участь у роботі над іконостасом для волинського Загорівського монастиря, де його пензлю, на думку дослідника Бориса Возницького, належать дияконські двері з зображеннями архістратига Михаїла та ангела-хранителя, ікони «Різдво Богородиці», «Введення у храм Пресвятої Богородиці», та «Нерукотворний Спас». (зберігаються у Національному музеї у Львові).

Перебуваючи у Луцькому Свято-Хрестовоздвиженському монастирі Луцького Хрестовоздвиженського православного братства, Йов Кондзелевич, можливо, створив згорілий у 1821 році іконостас для церкви цього братського монастиря.

Цікаво, що існує також і підписний вівтар для мініатюрної ікони «Богородиця-Одигітрія» в церкві святих Косми і Даміана в селі Махнівці Золочівського району на Львівщині. Він був створений на замовлення єпископа Луцького та Острозького Йосифа Виговського, онука відомого гетьмана Івана Виговського в період з 1715 – 1730 роки. Напис на цьому витворі говорить «Цей вівтар прикрасив своїм коштом його милість Йосиф Виговський, єпископ Луцький і Острозький, за відпущення гріхів своїх прабатьків і батьків, підписався рукою недостойного Іова Кондзелевича, монаха монастиря Білостоцького». Цікавим моментом є те, що на той час єпископами Луцькими і Острозькими були вже не православні, а греко-католики, але як бачимо єпископ Виговський звернувся із замовленням до знаного іконописця тоді ще  православного Білостоцького монастиря.

У 1737 рокі (наступний рік по переході Білостоцького монастиря до унії) Йов Кондзелевич створює свою останню роботу «Розп’яття» з церкви села Чернчиці біля Луцька. Ця ікона (теж зберігається у Національному музеї Львова) є датованою та підписаною. «Сей образ написася въ святой обители Белостоцкой рукою смиреннаго іеромонаха Іова коштом раба Божія Стефана Герасимовича со женою своєю Агафьею з Кучкаровца. Оферовалі до Церкви Святаго Спаса Черчцицкой ради спасения. Року Божія 1737» – йдеться у написі.

Останною згадкою про Йова Кондзелевича, яка дає можливість приблизно визначити час його сметрі, є інвентар в місті Дубно, датований 27 січня 1748 року, де йдеться про намісні ікони «руки небіжчика Іова» з іконостаса в монастирській церкві св. Георгія. Таким чином можна припустити, що Йов Кондзелевич помер десь між 24 травня 1740 року і 27 січня 1748 року, проживши понад 73 роки. Згідно з легендою тут, у Білостоцкому монастирі видатний митець і був похований.

Час подвижницького життя та іконописної творчості Іова Кондзелевича у Білостоцькому монастирі був, без сумнівів, знаковою сторінкою у історії Православ’я на Волині.

А враховуючи, той факт, що волинський іконопис XVI-XVIII ст. був унікальним різновидом східного іконопису, який гармонійно поєднував візантійський канон, в якому змістовне значення мали навіть фароби і композиція, з елементами манери властивої Ренесансу і бароко (зокрема, певну “живописність” у порівнянні зі старовинними іконами), то ім’я Іова Кондзелевича “золотими літерами” слід писати в історії не лише українського, а й світового сакрального мистецтва.

До слова, багато дослідників та просто поціновувачів мистецтва називають Йова Кондзелевича “українським Рафаелем”.

Костянин ОЛЕКСЮК