Відразу два суди майже одночасно винесли рішення проти Волинської обласної споживчої спілки у спорах проти Луцької міської ради з приводу оренди земельної ділянки під «Центральним» ринком. І якщо у міській раді вже святкують перемогу, то Спілка поки відмовляється визнавати свою поразку. По-перше, рішення ще не вступили у законну силу, оскільки попереду – апеляція. По-друге, юристи Спілки кажуть, що самі рішення не мають достатнього обґрунтування, а суди підійшли до оцінки доказів у справах досить однобоко.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ «ПЕРШОГО СЕЗОНУ»

Ми невідривно слідкуємо за перебігом конфлікту між Спілкою та міськрадою з приводу оренди землі під «Центральним» ринком і опублікували вже серію публікацій на цю тему. Винесення рішень судами першої інстанції можна вважати завершенням «першого сезону» цього затяжного «серіалу». Втім, «режисери» анонсують «другий сезон» – в апеляційній інстанції все розпочнеться з початку. У Спілці досі переконані у своїй правоті і впевнені, що зможуть відстояти свою точку зору в апеляційних судах.

Тож, як в тому легендарному радянському фільмі, пригадаємо «короткий зміст першої частини». У вересні 2019 року Спілка звернулася з позовом до Господарського суду міста Луцьк, та просила скасувати рішення сесії Луцької міської ради про припинення дії договору оренди земельної ділянки. По-суті, весь спір зводиться до того, що сторони по різному розуміють рішення іншого суду – Північно-західного апеляційного господарського суду. Заплутатися в усіх цих документах може навіть професійний юрист, тому спробуємо максимально доступно пояснити, що відбулося. Коли термін дії договору оренди добігав кінця – Спілка надіслала увесь необхідний пакет документів до міської ради для його продовження. Втім, міська рада відмовила Спілці у поновлені договору, про що сесія ради прийняла відповідне рішення 29.08.2018 року. Тоді Спілка подала до суду.

Суд першої інстанції вирішив – визнати дії міської ради незаконними та поновити договір строком на 10 років. Невід’ємною частиною цього договору є додаткова угода № 4. І тут – увага! Саме ця угода стала каменем спотикання. Адже саме вона передбачає, коли договір вступає у законну силу – з моменту державної реєстрації права оренди землі в єдиному державному реєстрі. Державна реєстрація права оренди відбулася 12 червня 2019 року. Тому, за логікою Спілки, яка випливає зі змісту додаткової угоди №4, затвердженої рішенням Північно-західного апеляційного суду, один рік повинен рахуватися з 12 червня 2019 року, відтак договір повинен діяти до 11 червня 2020 року.

У Луцької міської ради зовсім інша логіка. На думку юристів міської ради, яку вони виклали у своєму відзиві на позов, строк в один рік має рахуватися від 29.08.2018 року – відколи міська рада прийняла рішення про відмову продовжити договір оренди. Відтак, у міській раді вважають, що термін дії договору сплив 29.08.2019 року, тому й прийняли рішення про припинення дії договору оренди земельної ділянки на сесії міської ради 05.09.2019 року, яке пізніше Спілка оскаржувала у Господарському суді. Перед цим, 21.08.2019 року реєстратор вніс зміни у державний реєстр – виправив відомості про дату закінчення договору з 11.06.2020 року на 29.08.2019 року. Вчинив ці дії державний реєстратор на підставі відповідної заяви Луцької міської ради. І тут ще один принциповий момент – реєстратору для внесення змін у реєстр необхідна правова підстава. Нею може бути, наприклад, рішення суду, але ніяк не заява однієї зі сторін договору. Заява від однієї зі сторін договору може бути підставою для внесення змін до реєстру тільки у разі якщо необхідно виправити технічну помилку, «опечатку».

Прийнявши рішення про припинення договору у зв’язку із закінченням строку його дії (на думку міської ради) на сесії, міська рада в той же день, 05.09.2019 року, знову звернулася до державного реєстратора, на цей раз – із заявою про реєстрацію припинення дії договору оренди. Для цього вже була підстава – рішення ради про припинення договору, втім, яке, у свою чергу, стало можливим через внесення змін до реєстру на підставі дуже сумнівної заяви про виправлення «помилки», всупереч рішенню суду, яке набрало законної сили.

СЛІПА ФЕМІДА: СУДИ В ПРИТУЛ НЕ БАЧАТЬ ДОДАТКОВОЇ УГОДИ №4

Розібратися у деталях ситуації людям без юридичної освіти досить складно, втім, судді – зазвичай відмінні юристи. Відтак, у Спілці були переконані, що суди розберуться у ситуації правильно. Господарський суд Волинської області розглядав справу про оскарження рішення сесії міської ради, яке дає підстави реєстратору вносити відомості до реєстру про припинення дії договору оренди, а Волинський окружний адміністративний суд розглядав позов про оскарження дій іншого реєстратора, який змінив термін дії договору на підставі сумнівної заяви міської ради. Позови тісно переплетені між собою, і у юристів Спілки складається таке враження, ніби й судді двох різних судів переглядались один з одним, приймаючи кожен своє рішення.

Адвокати Спілки просили Господарський суд (той, де оскаржувалося рішення міської ради) призупинити розгляд справи до винесення рішення у паралельному судовому процесі Волинським окружним адміністративним судом (тим, де оскаржувалися дії державного реєстратора). Втім, у Спілці підозрюють, що в адміністративному суді ніби чекали рішення суду господарського. Адже пізніше з’ясувалося, що в обох рішеннях суди посилаються один на одного.

Господарський суд мав право винести своє рішення не пізніше 4 листопада. Втім, оголосив його вже першого числа, відмовивши Спілці у задоволені позову. По ходу судового процесу інтуїтивно відчувалося, що рішення буде не на користь Спілки, втім, логіка і переконливі аргументи юристів все ж вселяли впевненість у тому, що представники Спілки мають рацію. Тому рішення суду про відмову у задоволені позову якоюсь мірою погрузило у шок присутніх на засіданні підприємців. Ще більш шокував юристів повний текст судового рішення, отриманий сторонами дещо пізніше. Адже, читаючи його, навіть юристом не потрібно бути, аби зрозуміти, що суд взяв до уваги далеко не всі важливі деталі.

У мотивувальній частині рішення суд а ні пари з вуст про додаткову угоду №4, у якій чітко зазначено, що перебіг строку розпочинається з моменту державної реєстрації права оренди. Хоча під час судового засідання суддя просив адвокатів Спілки пальцем тицьнути туди, де написано, що рахувати строк потрібно саме так, як рахують вони. І тицьнули. Судді підказали, що дивитися треба саме у додатковій угоді №4, яка була затверджена судом першої інстанції і не скасована рішенням апеляційного суду (апеляційний суд лише змінив строк оренди з 10 років до 1 року, решту тексту рішення суду першої інстанції залишив без змін).

Господарський суд дослідив лише текст рішення Північно-західного апеляційного адміністративного суду і не знайшов там речення про те, як треба рахувати строки. А мав би дослідити ще й рішення суду першої інстанції, бо ж в апеляції вирішили – залишити рішення суду першої інстанції без змін (лише змінити термін оренди з десяти років до одного). Тобто, рішенням суду першої інстанції була затверджена додаткова угода №4, у якій зазначається, що рахувати строк потрібно з моменту державної реєстрації права оренди. Апеляційний суд каже: треба залишити все, як є, тільки виправити термін оренди з 10 до 1 року. А Господарський суд чомусь не читає рішення, яке прийняв суд першої інстанції і залишив у силі суд апеляційної інстанції, а починає «вигадувати велосипеда» та самостійно приймає власне рішення, де чітко прописує – строк потрібно рахувати з 28.08.2018 року. Цим самим фактично порушує рішення іншого суду, яке вступило у законну силу набагато раніше та ускладнює й без того складне «юридичне рівняння» на ще один аргумент.

ДИВИТИСЯ В ЗАВТРАШНІЙ ДЕНЬ МОЖУТЬ НЕ ВСІ… А ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ МОЖЕ

Рішення Господарського суду дало зелене світло і для Волинського окружного адміністративного суду. Юристи Спілки звертають увагу на ще одну важливу деталь, яка свідчить про взаємозв’язок двох судів. Сторони отримали повний текст рішення Господарського суду 7 листопада. Тоді ж повний текст з’явився і в реєстрі. Втім, вочевидь, Волинському окружному адміністративному суду цей текст був відомий ще раніше. Адже 4 листопада 2019 року цей суд ухвалює своє рішення, яким також відмовляє Спілці у задоволенні позову щодо оскарження дій реєстратора. А в мотивувальній частині посилається на рішення Господарського суду, мовляв – рішення міської ради визнане законним, відтак, договір оренди вважати дійсним слід до 27.08.2019. Про найперше рішення і додаткову угоду №4 – теж не згадується.

У свою чергу, Господарський суд «кидає комплімент» у бік Волинського окружного адміністративного суду вже постфактум. У рішенні від 1 листопада Господарський суд згадує, що дії державного реєстратора незаконними визнані не були. І тут великий знак питання, адже про це могло стати відомо не раніше 4 листопада, коли Волинський окружний адміністративний суд прийняв таке рішення. Як тут не згадати славнозвісний мем про мера Києва Віталія Кличка: «Дивитися в завтрашній день можуть не всі…» , очевидно, Господарський суд Луцька може.

Два суди, мов два міцно щеплених між собою вагони локомотива без гальм, мчать кудись по рейках на шаленій швидкості. Спілка вимушена зірвати «стоп-кран». Адже ні одне ні друге рішення не набрали законної сили – на обидва подали апеляційну скаргу. На думку голови правління Волинської обласної споживчої спілки Марти Кандиби, суди не розібралися у ситуації, обидва чомусь проігнорували як письмовий доказ додаткову угоду №4, затверджену рішенням суду, яка повністю знімає спірне питання про те, відколи потрібно рахувати строки.

«Ми переконані, що суди апеляційної інстанції більш уважно вивчать докази, подані нашою стороною. Можливо, Волинський окружний адміністративний суд самостійно не захотів розібратися із умовами договору і додатковою угодою №4, яка є його невід’ємною частиною і затверджена рішенням суду. Судовий розгляд а адміністративному суді проходив за спрощеною процедурою без участі сторін, тому ми не мали можливості давати будь-які пояснення. Якби нас попросили надати роз’яснення – ми б його надали. Відтак, на жаль, нам доведеться оскаржувати рішення у апеляційному порядку», – прокоментувала Марта Кандиба.

Є такий популярний американський серіал про юристів «Форс мажори», який налічує вже кільканадцять сезонів. На жаль, дії міської ради вимушують її опонента – Облспоживспілку вчиняти відповідні адекватні кроки, розпочинаючи все нові й нові «сезони», які тягнуться з року в рік, а нас, журналістів, у свою чергу, – висвітлювати цей довжелезний «серіал» про юридичні баталії за землю під «Центральним» ринком Луцька. Щоправда, після завершення зйомок справжнього серіалу актори повертаються до свого реального життя, а ось реальне життя підприємців із «Центрального» ринку може значно погіршитися, якщо у «серіалі», про який пишемо ми, не буде хепі енду.

Василь Онищук