В обласному краєзнавчому музеї презентовано унікальне видання «Волиняни про «Волинь-43»: українська пам’ять про польську експансію на Український Північний Захід у 1938–1944 рр. Усноісторичні свідчення». Її автор — кандидат історичних наук з Луцька, багаторічний дослідник Волинської трагедії Іван Пущук, – пише Рівне Вечірнє.

Ця 1000-сторінкова книга-дайджест унікальна з багатьох причин. Автор за 23 роки досліджень побував у 2342 волинських селах (Волинська, Рівненська та північна частина Тернопільської областей), зробив понад 1400 магнітофонних записів. Луцький історик зібрав понад 7 тисяч свідчень людей і стверджує, що від рук українців на Волині загинуло не більше 9 тисяч поляків. А від рук поляків загинуло понад 14 тисяч українців (без врахування подій на Холмщині та Підляшші). Книга спростовує твердження польських дослідників (зокрема, Єви та Владислава Семашків), які нарахували аж 100 тисяч польських жертв Волині від рук «українських націоналістів».

Коментуючи напруження відносин України та Польщі, яке склалося останнім часом у зв’язку з прийняттям польським парламентом скандальних поправок до законодавства про Інститут національної пам’яті, якими, зокрема, передбачено кримінальну відповідальність за пропаганду ідей «українського націоналізму», міністр закордонних справ України Павло Клімкін зазначив, що історична правда не встановлюється законами, вона або є, або її потрібно шукати.

Польські радикальні політики, причетні до прийняття законодавчих норм про кримінальну відповідальність за заперечення «геноциду» та поширення «ідеології українських націоналістів» (з ними солідаризується і президент Анджей Дуда), також неодноразово повторювали тезу про те, що потрібно дотримуватися «історичної правди». Але складається враження, що цю правду вони розуміють по?своєму, їх думка української сторони зовсім не цікавить. Мабуть, вони розуміють, що Україна нині переживає не найкращі часи у своїй історії, а тема трагічних подій на Волині під час війни у нас малодосліджена, тому й нав’язують нам власні стереотипи. Це не тільки вносить напруженість у двосторонні відносини, але й актуалізує необхідність пошуку цієї самої правди з українського боку. І в цьому плані книга Івана Пущука справді унікальна, бо базується не на політологічних висновках чи художньо-документальній прозі, а дає правдиву картину у свідченнях людей, жителів цих сіл, свідків тих подій та їхніх нащадків.

Важливим висновком цього «польового» дослідження також є те, що у багатьох випадках ініціаторами українсько-польського конфлікту у 1943 році були німці й радянські партизани, які його розпалювали і в своїх каральних акціях проти українців часто спиралися на допомогу польських колоній і боївок. Є свідчення людей про те, що конфлікт починався саме у тих районах, де стояли радянські партизани.

Як зізнався автор Іван Пущук, за весь цей час пошуків і досліджень його не залишало відчуття, що підсумки цієї праці будуть затребувані українським суспільством, і зараз такий час настає: «Нас із вами не буде, але ця правда людська залишиться. І хай наш народ тримає цю правду про запас, це будуть наші козирі проти неправди».