Уряд віддає кредити за рахунок населення. Таке переконання висловив у виданні «Газета  по-українськи» нафтогазовий експерт, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар. Він проаналізував причини зростання ціни на газ (замість 6,96 грн за кубометр домогосподарства платитимуть 8,55 грн) у контексті  вимог Міжнародного  валютного  фонду.

«Це підвищення ціни необхідне для того, щоб МВФ виділив черговий кредит Україні, – каже Михайло Гончар. – Без позики нашу фінансову систему чекає обвал. Уряд розуміє непопулярність цього кроку, але обирає найменше зло. Краще підвищити ціни, ніж допустити обвал гривні». Він констатує, що «це питання не тільки до цього Уряду,а й до попередніх, включаючи  «папєрєдніков». Вони набралися різних кредитів, а пік виплат за ними припадає на 2019 рік. Якщо не буде чергового траншу, фінансова система країни обвалиться».

Михайло Гончар нагадує, що  «МВФ вимагав від  «Нафтогазу» підвищити ціну газу на 60 відсотків. 23,5 відсотка видаються щадним варіантом…У нас є залізний аргумент: дві третини газу, який споживає Україна, – внутрішнього видобутку. Лише третина – імпортне паливо. Ми споживаємо на рік 31 мільярд кубів газу, добуваємо близько 20. Тому для нас прив’язка до імпортної ціни некоректна. Однак для МВФ наші аргументи – як горох об стінку».  Він пояснює: «Для Міжнародного валютного фонду важливо, щоб гроші населення не пішли в чиюсь кишеню, а були використані на розширення власного газовидобутку. Так, ціни на газ зростатимуть. Та коли років за три вийдемо на самозабезпечення, вони підуть униз. Однак про це ніхто не говорить. Мабуть, тому, що перед виборами всі хочуть виглядати красиво».

Гончар зазначає, що «МВФ хоче розуміти, як Україна повертатиме позичені гроші. Вони бачать: найприбутковіше підприємство, яке платить найбільше податків, -«Нафтогаз». Тому їхня логіка пряма й примітивна: підвищуйте ціни, тоді гарантовано повернете наші гроші». За його інформацією, «інші країни беруть короткострокові кредити і намагаються їх швидко погасити. А не сидять по 20 років на голці МВФ, як наші уряди. Треба брати гроші на кілька років, проводити необхідні реформи – і повертати». Експерт нагадує, що «2,1 трильйона гривень становить державний борг України на кінець літа 2018 року. Його обслуговування цьогоріч обійдеться в понад 130 млрд грн, не враховуючи погашення».