БУДЕМО - Волинь.Правда
Показати всі

БУДЕМО

(Фанфік на «Молюсь і вірю» Максима Рильського)

Крилаті зграї ніжно  черкають береги того моря, де втопились мільйони зір, де загубилися і знайшлися тисячі кохань, де, говорять, живе Бог. Це море над нами і в нас.

Голуби наважуються пірнути туди. І занурюються так глибоко, що від тиску вогонь у їхніх серцях спалює їх же самих. Залишається лишень попіл. Від цілої зграї, що мить тому кружляла у танці життя – тільки попіл. І п’янкий вітер розносить його усюди.

Ти дихаєш глибоко. Ти дихаєш вільно. Ти смієшся щосили. Ти любиш. З теплим подихом вітру твої легені наповнюються мною. І голубами, що згоріли, пірнаючи. У їхніх серцях залишилось синє море з зірками. Тепер воно в тобі. І в мені. Воно в нас. Ми смакуємо ним, немов старим добрим вином. І серце б’ється усе сильніше й сильніше. Це голуби хочуть вирватися із нас, щоб знову обіймати крилами вись. Ні, тепер ми їх не відпустимо. Вони  ̶  наша надія. І ми будемо жити доти, доки в нас житиме крилата надія.

Клянусь. Я клянусь, що не відпущу ні тебе, ні голубів. Ми будемо жити! Ми будемо боротися! Ми будемо. А якщо будемо ми, то буде і вітер, що так сильно тебе п’янить, і небо, в якому ти бачиш мою посмішку, і дощ, що змиває з твоїх плечей журбу. Дух життя обплітає ту синю незайману фіалку, що зветься твоєю душею, і рветься, рветься назовні. Він скрізь. У погляді твоїх голубих очей, на рум’яних щоках, у маленьких долонях  ̶  там він.

Ти торкнулась рукою мого волосся  і  залишила весну  на моїх скронях. Ти навчила мене любити життя і тепер я не віддам його нікому. Ми будемо жити…

Оксана Литвин, студентка університетського коледжу Київського університету імені Бориса Грінченка.

Довідково:

Фанфік – це різновид творчості прихильників будь-якого твору, розповідь, аматорський твір за мотивами популярних оригінальних літературних творів, творів кіномистецтва (кінофільмів, телесеріалів, аніме та ін.), коміксів, а також відеоігор, 

 

 

 

 

Більше читайте новин на нашому телеграм каналі та на сторінці у Facebook