Від початку строгих карантинних заходів у різних країнах, чимало українців з різних причин не змогли повернутися на батьківщину. Сьогодні, коли немає пасажирського сполучення, доїхати додому стало набагато важче. Перевізники, які погоджуються везти, просять за свої послуги немалі суми, для когось вони – не підйомні. Про це повідомляє ІА Волинські новини.

Про декілька історій таких українців розповів волинський блогер Віталій Карпік, який нині мешкає в Італії. Чоловік вже не вперше допомагає українцям, які опинилися в скруті. Так, менше місяця тому він допоміг двом українцям, які приїхали в Італію на заробітки, але втратили роботу і не встигли повернутися в Україну, в результаті близько тижня ночували на центральному вокзалі Мілану.

«Коли я починав пропонувати людям допомогу під час карантину, я не очікував, що такі проблеми є в наших українців. Мені багато людей казали: а що ти хочеш комусь довести? Нікому нічого я не хочу доводити. Є такі люди, яким реально потрібна допомога. І ці відео я знімаю зокрема і для тих, хто кричав: «Чого вони туди їхали?Заробляти? Хай сидять там», – каже блогер.

Одна з українок, яка потребує допомоги, – пані Катерина. Вона свого часу проживала в Італії, маючи посвідку на проживання (пермессо), але повернулася в Україну. Так склалася доля, що жінка захворіла на рак. Тож поїхала лікуватися в уже знайому їй Італію, там проходила хіміотерапію. На жаль, лікарські прогнози виявилися невтішні: лікарі повідомили, що їй залишилося мало відведеного часу. На жаль, це співпало із запровадженням карантину в Італії та Україні. І жінка не може повернутися додому. Її найбільша мрія – приїхати в Україну і попрощатися зі своїми дітьми, онуками, ріднею. Але в силу обставин вона не може цього зробити.

А трохи згодом до Віталія звернулася молода сім’я зі Львова: чоловік, дружина та двоє малих дітей. Приїхали вони в іншу країну близько 8 місяців тому на пошуки роботи. Хотіли зняти квартиру. Дружина була вагітною другою дитиною. Коли з роботою не склалося, а житло виявилося дороге, хотіли повертатися додому, але жінці лікарі заборонили це робити, бо був пізній термін. Тож народжувати довелося в Італії.

Коли дитині було два місяці, вирішили повертатися в Україну. Та жінка вирішила зробити дитині в Італії щеплення, бо довіряла якості. Термін щеплення якраз припав на початок карантину, так родина не змогла повернутися додому. Чоловік, до слова, учасник АТО, нещодавно травмував руку, а тимчасово родина мешкала в сестри жінки.

Перевізники, які погоджувалися завезти родину додому запросили за свої послуги по 400 євро за кожного пасажира, у тому числі й за грудну дитину. 1600 євро для них – сума непідйомна.

Щоб допомогти молодій родині, Віталій дав їм власне авто, аби вони могли приїхати в Україну. Ще однією пасажиркою стала і пані Катерина, яка дуже хотіла побачитися наостанок зі своєю ріднею. І ось на Великдень ці українці завдяки допомозі небайдужих повернулися додому.

Таких історій насправді – набагато більше, каже блогер. Дехто просто піддався паніці і потребує людського спілкування і підтримки. У декого – ситуація набагато складніша. Проблема в тому, що до цих людей владним службам немає діла.

«Мені б дуже хотілося достукатися до влади. Я нікого не хочу сварити, я розумію, карантин. Але нехай би була якась гаряча лінія, щоб люди могли подзвонити, виговоритися, поплакатися. Бо я за ці дні отримав тисячі таких дзвінків. Не може бути, щоб коли людина подзвонила, що в неї біда, їм казали – розбирайтеся самі. Людям потрібна підтримка, їм треба відчувати, що вони комусь потрібні», – резюмує Віталій Карпік.