Я не фашист і не націоналіст. Не варто вживати до мене й різних антисемітських або радикально-націоналістичних термінів. Я сам дам собі назву. Патріот. А якщо точніше – бандерштатівець.

Цей текст – блоговий. Напишу як захочу, а ви реагуйте як хочете. Я не буду хвалити персон, називаючи їх імена. Ті, що організовували – самі відчують  свою частку у великому ділі, а діло справді велике.

Як доказ – реакція ЗМІ із сусідніх «небратніх» народів. Щойно переглянув сюжет каналу «Росія 1» і жахнувся. Показують юних учасників фестивалю і називають їх карателями. Хоча більшість з них приїхали на фестиваль за компанію з друзями, аби послухати улюблені «Антитіла», «Тартак», «Бумбокс» чи інший гурт. Композиція «Меч Арея» гурту «Тінь сонця», за словами псевдо журналістів, – неофіційний гімн «карателів». Загалом, весь сюжет в такому дусі.

Найцікавіше, що більшість аудиторії таких каналів не має і зеленого поняття хто ж такий Бандера. Вони не можуть навіть правильно вимовити його прізвище. Це слово там асоціюють з Гітлером. Таке враження, що для людей за східним кордоном це як «Бабай»… Як для дітей, так і для дорослих.

Відразу згадується вірш Анастасії Дмитрук «Никогда мы не будем братьями», написаний російською мовою. Напевно, аби було зрозуміліше. Аби хтось второпав, що мовної проблеми у нас немає. Так само як і немає інших видуманих заполітизованих тем-небилиць. У нас є проблема  сусідів із імперськими амбіціями. Але їм по цимбалах. Одні крутять і показують, інші – вірять. Не дарма ж у вірші є рядки: «Вас так много, а, жаль, безликие. Вы – огромные, мы – великие». Вся суть у них…

Тим часом фестиваль «Бандерштат» проводиться вже одинадцятий рік поспіль. Сюди приїздять люди абсолютно з різних куточків. Музичні сцена, гутірки, спортивні об’єкти і багато інших локацій. Та справа навіть не у локаціях, а у людях. Не зустрічав іншого місця, де повертають втрачені айфон і коштовності. Що вже говорити про те, що «Бандерштат» єдиний фестиваль без алкоголю. Сюди сміливо можна відправляти дітей і знати, що вони будуть і безпеці. Зрештою, не дарма ж «Бандерштат» називають фестивалем українського духу…

В кінці кожного фестивалю ведучі дійства традиційно оголошують «географію» учасників. На «Бандері», традиційно, є люди зі всіх куточків України. Щорічно є там і поляки, білоруси, литовці і навіть росіяни.  Значить не все втрачено. Значить наші люди, не залежно від географії й інших факторів,  – всюди.

Що ж робити з такими фантазерами? Все просто… Не дарма ж кажуть, що найкращий спосіб спілкування з дурнем – підіграти йому. То ж бійтеся. Наступного року нас буде ще більше. Бандерлюди – всюди!