Не дочікуватися, коли він від старості упаде, а просто забрати його, коли він має природну вартість, –  і на його місці посадити новий ліс, який так само буде рости і давати все те, що давав старий ліс.

І тому лісова наука в Україні, яка налічує не десятки –  сотні років, вона планує, як ця процедура має відбуватися. Сотні років визначеної процедури, написані нашими корифеями лісової науки.

Відповідно до закону, ми не можемо садити менше, аніж ми вирубуємо. Кожна територія, кожна лісосіка, яку було суцільно вирубано, – в той самий рік, якщо дозволяють погодні умови, або, максимум, на наступний рік, вона повинна бути засаджена лісом. Крім того, ми створюємо нові ліси, це теж наша програма. Тому я вас маю запевнити, що ми будемо з лісами завжди.

Лісівники про це дуже дбають, вони доглядають за лісовими насадженнями  –  і молодими, й уже у віці. Ми проводимо відповідні заходи для того, щоб дійти до часу, коли можна дерево заготовити і мати з нього економічний ефект. Лісівники проводять основних кілька видів рубок: вони прочищають, вони формують насадження, їх структуру, і, зокрема, основні породи в такий спосіб.

Це регламентується нашими правилами, і кожного лісівника цьому вчать. І думка, яка побутує в суспільстві, що лісівник –  це той, хто рубає, вона неправильна. Лісівник  –  це той, хто доглядає за лісом, той, хто його формує, той, хто його вирощує. А рубка  –  це тільки одна з багатьох наших задач, які є в лісовому господарстві.

– А яка динаміка експорту, якщо говорити мовою цифр?

– Ми експортуємо ту частину сировини, яка сьогодні не може бути використана в Україні та на яку існує попит на зовнішньому ринку.

До кінця 2015-го року ми експортували як ділову деревину, так і дрова – тобто те, що купували в нас іноземні партнери. До кінця 2016 року ще  було дозволено експортувати соснову ділову деревину. А з 2017-го року, як ви знаєте, почав діяти мораторій на експорт ділової деревини.

Сьогодні підприємства Держлісагентства заготовляють близько 16 млн кубів ліквідної деревини на рік. А близько 2,5 млн кубів дров’яної деревини (дров) ми не маємо можливості переробити, ми не маємо потужностей в Україні. Багато це чи мало? Для такої країни, як наша, це небагато, притому  –  це 10% від заготовленої частини і десь половина від усієї дров’яної сировини. Тому ми її намагаємося експортувати. У 2017 році ми експортували близько 900 тис. кубометрів дров. У цьому році – трохи більше 500 тисяч кубометрів дров. Зверну увагу, що це в системі Держлісагентства.

Є ще показник заготівлі деревини… Чи багато ми рубаємо, чи ні? Я хочу, щоб і ви, і ваші читачі зрозуміли, як проходить процедура відведення дерев у рубку. Ми не можемо прийти і сказати: оцей, оцей, оцей ліс рубати  –  і він вирубується. Система лісівництва створила певні регламенти.

У нас є науково-виробнича установа, яка називається Укрдежліспроект. Там працюють фахівці, й вони досліджують дані про всі ліси України. В середньому, кожні 10 років фахівці визначають вікову структуру лісу на певній ділянці за допомогою, в необхідних випадках, спеціального обладнання.

Скажімо, ми розуміємо, що в такому-то районі, в такому-то кварталі, в такому-то виділі  –  ліс підійшов до свого віку, коли він може бути реалізований як стиглий. І от кожні 10 років вся лісова мапа України проходить корекцію. Фахівці почергово їздять по всіх лісгоспах, вони складають карти, і  –  відповідно до цих карт та матеріалів лісовпорядкування – ми проводимо нашу основну заготівлю деревини. Тобто, ми рубаємо не там, де захочемо, не так, як захочемо, а згідно з розробленим проектом.

Поряд із тим, ми можемо коригувати цю процедуру тільки в одному випадку – коли насадження хворіють. У такому разі насадження треба терміново забирати і на їхнє місце посадити нові насадження.

Пишуть, що у нас всі рубки відбуваються під виглядом санітарних. Ми маємо багато видів рубок, я не хочу деталізувати. Але йдеться про санітарні рубки, які, нібито, в Україні є поголовно незаконними. Абсолютна неправда. Бо дозвіл на санітарну рубку визначають фахівці – лісопатологи, які мають відповідну освіту. І такі заходи погоджуються комісійно. Це не одна людина вирішує.

Некомпетентні люди, мотивовані на нечесне завдання, подивилися  –  і їм здається, що це хороший ліс, нормальний, живий, а його відводять під санітарну рубку і вирубують. Ми з вами не можемо побачити, не маючи спеціальної освіти і спеціальної підготовки, тих проблем у деревах, які є, –  а вони є. Я запрошую всіх бажаючих поспостерігати за цією роботою.

Але як може діагностувати законність чи незаконність вирубки керівник групи дослідників, який не був в Україні ніколи! Якби він сказав, що в цьому лісгоспі, на такій-то ділянці є незаконно проведена санітарна рубка, тому що там було здорове насадження, це б викликало довіру. Такого сказано не було. Жодної конкретики не прозвучало.

А сьогодні перед нашою зустріччю я відкривав науково-практичну конференцію, де були присутні представники міжнародної організації FSC (Лісова Опікунська Рада), яка сертифікує наші підприємства на предмет відповідності ведення лісового господарства до стандартів сталого лісоуправління.

Це загальносвітова структура, чия робота полягає, власне, у перевірці відповідності державних підприємств, незалежно від форми власності, які займаються лісовим господарством, загальноприйнятим нормам та стандартам. Сертифікату цієї структури довіряють, бо її фахівці перевіряють весь ланцюг ведення лісового господарства: від посадки лісу до догляду за лісовими культурами, за лісовими насадженнями, та до процесу заготівлі  –  як він відбувається, чи правильно, чи у відповідності до вимог національного законодавства й т.ін. Вони одразу відреагували на цю публікацію, прислали незалежних експертів, дві області наших перевірили. Вони перевіряли не лісгоспи, вони перевіряли своїх сертифікаторів, як воно відбувається. Вони викликали незалежних експертів, які ніколи тут не працювали, і перевірили діяльність двох лісгоспів у Львівській, двох лісгоспів  –  у Івано-Франківській області.

Я вам повинен сказати, що вони поїхали з хорошими враженнями про своїх людей, що жоден з фактів не підтвердився і що надання сертифікатів відбувається на досить високому рівні. Я говорив тільки що з їхнім представником.

То скажіть, будь ласка, як ми можемо реагувати на речі, які підривають авторитет держави, але разом із тим –  нічим не обґрунтовані й ніким не підтверджені?

Якщо є якісь факти, ми самі раді будемо їх знайти, оприлюднити, дати оцінку і зробити все, щоб таких фактів не було. Але я сьогодні не маю жодного протоколу про порушення митних правил нашими лісгоспами. Скажіть, будь ласка, на основі чого я повинен приймати рішення?

– Чому нема протоколу на митниці?

– Тому, що вони не складені. Тому що ніде не було фактів зафіксовано провезення контрабанди лісу.

– Але, коли нема навіть поодиноких випадків, – це підозріло…

– А я вас запитую: як, не маючи фактів, мені робити висновок? На підставі слів англійського дослідника, який не був в Україні? Чи на підставі роботи своєї правоохоронної системи?

Ви кажете, підозріло? Добре. Коли прозвучало звинувачення, уряд зайняв жорстку позицію, сказав  –  перевірити. На той час, як прем’єр давав доручення, у нас було в дорозі понад 800 вагонів, завантажених сировиною. Всі вони мали призначення на відповідні станції. Усі вагони можна було оглянути і дати належну оцінку. За участю фахівців розвантажили на вибір три вагони.  І що, ви думаєте, знайшли у всіх інших вагонах?

– Ну, кругляк?
– Нічого.

– Дрова?
– Так. У трьох вагонах  знайшли п’ять кубів технологічної сировини. Техсировина  –  це дрова, це не ділова деревина. І якщо вивантажується три вагони, а це близько 160 кубів, і знайшли там п’ять кубів техсировини, то це не є порушенням митних правил. Жодного куба ділової деревини не було. Якщо з 800 вагонів, які в дорозі були затримані, ми не знайшли жодного випадку контрабанди, як ми з вами маємо на це реагувати? Тож я вважаю, що системної контрабанди немає.

Та й почуйте нарешті лісівників. У нас немає проблем з реалізацією ділової деревини, ми її реалізовуємо в Україні сьогодні. У нас є велика проблема з реалізацією дров’яної деревини. Ми її не переробляємо в Україні. Поясню. Дерево має ділову частину, більшу чи меншу, і має дров’яну частину обов’язково. І коли ми ділову використовуємо, а дров’яну складаємо, складаємо, складаємо, – то ми не можемо далі рубати, тому що нам нема як оперувати з нею. Ми змушені будемо зупиняти заготівлю, відповідно  – реалізацію. І коли в нас іде зараз серйозне затоварення складів по частині дров, і ми маємо людей, які готові купувати за кордоном і платити за це валюту, –  й ми цього не робимо, то скажіть, будь ласка, в цьому є якийсь здоровий глузд чи економічна доцільність?

– Який був би плюс для влади, якби вони запустили не лише магазин з Ікеєю, а й поруч із ним – виробництво. Дорогі меблі – з ділової деревини, щось дешеве – з технологічної. Це ж зняло б, напевно, всі питання, так?

– Мені здається, що, якщо кожен буде роботи свою роботу грамотно  – лісівники вирощувати ліс та заготовляти деревину, правоохоронці перевіряти, митники зупиняти, –  все буде добре. Але що ми маємо по виході ось таких текстів: у нас зупинили роботу багатьох підприємств, зупиняють судна, перевіряють, залазять, завдають збитків державним підприємствам, а фактів ми, знову ж таки, не отримуємо.

– YouTube – вперто демонструє ролики з контрабандою…