Мешканці півночно-західного Китаю 59-річний Сюндзі Лі та його дружина Ду Лі 24 роки шукали свого сина на ім’я Лі Лі. Задля цього розповсюдили 180 тис. листівок по всій країні.

“Я пішов з дому до крамниці, де продаю одяг. Я не знав, що мій син ішов слідом. Зрозумів, що він зник безвісти, лише коли дружина прийшла шукати його в магазин. Мої ноги відразу ж оніміли”, – пригадує Лі.

Сталося це 8 серпня 1994 року.

3-річного хлопчика, який іде сам, побачила бездітна пара. Вони взяли його додому. Виростили, ніби власну дитину.

Через тодішній розвиток інформаційних технологій батькам не вдалося знайти хлопчика. Батько продав бізнес і вирушив подорожувати країною у пошуках дитини. Продовжував пошуку весь час. За 24 роки роздрукував близько 180 тис. листівок про зникнення сина. Розповсюджував їх по різних провінціях. За перші три місяці втратив майже 30 кг ваги.

“Я говорив собі, що не маю втрачати надії. Що скоро побачу свого сина”, – каже батько.

Нещодавно поліція провела перевірку національної бази ДНК зниклих дітей. Завдяки їй змогли знайти Лі Лі. Родина зустрілася 23 травня.

“Моя дитино! Ти стільки натерпівся через мене. Пробач мені!”, – плакав батько.

“Де ти був 24 роки? Як ти зміг знайти мене”, – зі сльозами на очах сказав син.