Після гібридної війни,згідно з алогічною логікою,нав’язаної чужинцями,- фаза гібридного миру. Та,попри «наліт фаталізму» та фактичного продовження агресії,все одно зрозуміло,що програми-максимум печерний кремлівський шовінізм у мантії «русского мира» не досягнув. Так,окупант,який загарбав Крим і вершить свій «порядок» на Донбасі,не збирається зупинятися. Але,не відрікаючись від імперського геополітичного курсу,він мусить не тільки коригувати свої плани щодо вірогідних анексій. Російський імперіалізм починає відчувати наближення до точки відліку краху сподівань щодо реанімації в ХХІ сторіччі комплексів Івана Грозного.

Звісно ж,певне «редагування» тактичних метаморфоз не означає,що в підпутінській РФ відмовляються від того,«как обустроить Украину». За згадуваною програмою-максимом,все має відбутися у відповідністю з концепцією «не было,нет и не будет». Або принаймні евфемізму Владіміра Владіміровіча: «Мы в общем-то один народ». Однак,зважаючи на те,що культ відвертої,цинічної сили не дає належного результату,а радше має цілком протилежний ефект,цементуючи українську політичну націю,то Кремль спробує (і це вже робить) скористатися багатосотлітнім досвідом «упокорения». Ця метода,маючи різних авторів і різні знамена,полягає в тому,аби Україна знищувалася руками самих українців.

У якій мірі,на черговому доленосному рубежі,ми спроможні не потрапити в кремлівську геополітичну пастку? Однозначні (чи то песимістичні,або оптимістичні версії відповідей) передчасні. Адже зрозуміло,що доводиться захищати від окупанта і духовну,інформаційну територію,де він поки що,будьмо відверті,почувається,мов риба у воді. До того ж споконвічний ворог №1 має більш ніж достатньо тих наших співвітчизників,які,навіть пропагуючи ультраукраїнські лозунги,фактично працюють на окупанта. Тому й,додавши матеріальні стимули,стратегічний недруг може запустити механізм такого хаосу,що мало нікому не здасться.

Схоже,такі та подібні плани – не новина для вітчизняної еліти. Про це минулого тижня було дано чіткі сигнали. У тому числі – у посланні Президента до ВР,під час діалогу Глави нашої держави з Прем’єр-міністром Канади Стівеном Гарпером,Прем’єр-міністром Японії Сіндзо Абе. Як і в контексті сподівань аналітиків,що саміт «Великої сімки» нарешті зважиться на рішення про передачу Україні сучасних озброєнь і посилення співробітництва у військовій та військово-технічній галузі.

Тож спробуймо перегорнути кілька сторінок тижня,що вже став надбанням історії,аби вийти з полону ілюзій,щоб не сумніватися: головні виклики – попереду,вони набагато суворіші,ніж ті,що залишилися позаду.

«У таких умовах,це очевидно,житиме… ще не одне покоління українців»

«Головне наше досягнення за рік,що минув: всім смертям наперекір ми – а під «ми» я маю на увазі всіх нас як велику Українську націю – всі ми зберегли Україну. Як тут не згадати слова Василя Симоненка: «Народ мій є,народ мій завжди буде,ніхто не перекреслить мій народ!» – наголосив 4 червня Глава держави у щорічному Посланні до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2015 році» (тут і далі посилаємося на прес-службу Президента України). А відтак він нагадав,що «тверде рішення українців повернути з історичних манівців на сучасний європейський автобан припало до душі не всім нашим сусідам. Коли в лютому-березні 2014 року ворог почав анексію Криму і агресію на Донбасі,він планував,що за рік Україна зникне з політичної карти Європи,а ми,українці,згинемо,як ті літописні образи». Глава держави нагадав про геополітичний вибір України,про те,що політичними пріоритетами є демократизація та децентралізація. У цьому ракурсі він торкнувся й майбутньої виборчої кампанії. «Мене питають,чи свідомий я тих ризиків,які несуть місцеві вибори? Звичайно,свідомий. В одних регіонах Москва планує штучно запліднювати проросійські проекти,в інших – навпаки,стимулювати так звані крайні праві українські,щоб в Європі сахалися від нібито нацизму в Україні. Плани – неоригінальні. Рік тому вони сподівалися,що спрацюють,тепер же,коли ми відродили українські спецслужби,ці задуми приречені. Будемо рішуче класти край спробам втручання у виборчий процес з боку зовнішніх сил. Час,коли відбуватимуться вибори,– це золота українська осінь,а не кривава «русская весна»,- підкреслив Президент.

Глава держави нагадав,що у новій Стратегії національної безпеки головною загрозою нацбезпеці названо агресію Росії в усіх її формах,спрямовану на виснаження української економіки,підрив суспільно-політичної стабільності «з метою знищення держави Україна і захоплення її території. Ця загроза – як той гострий дамоклів меч,що звисає над головою на кінській волосині. У таких умовах,це очевидно,житиме – на жаль,ми мусимо констатувати – ще не одне покоління українців».

Петро Порошенко також наголосив,що,де-факто,крім реальної агресії і війни справжньої,була додана потужна економічна війна. «Російська агресія,виснажуючи українську економіку,б’є по рівню життя українців. А ворог не приховує своїх планів конвертувати незадоволення втомлених та виснажених українців у дестабілізацію ситуації в нашій країні. Хіба не показово,що про «третій київський Майдан» перш за все говорять у Москві?!»- зазначив він.

А відтак Глава держави попередив,що й зараз «зберігається і колосальна загроза поновлення широкомасштабних бойових дій з боку російських терористичних угруповань. Зараз на території України знаходяться 14 російських батальйонно-тактичних груп чисельністю понад 9 тис. військовослужбовців. Концентрація російських військових поблизу державного кордону в півтора рази більша,ніж рік тому. Так званий «Росвоєнторг» продовжує регулярно поставляти не лише боєприпаси,продукти харчування,речове майно і паливо,але й найновітніші озброєння і найсучаснішу військову техніку». Тому,у зв`язку із перманентною загрозою розгортання Росією повномасштабної війни проти України,забезпечення обороноздатності держави надовго залишиться нашим ключовим пріоритетом. Петро Порошенко підкреслює,що «різниця з супротивником у ресурсах та потенціалі не повинна зменшувати нашу віру в перемогу. Не забуваймо: Давид здолав набагато дужчого Голіафа. Це саме буде з Україною».

Президент не сумнівається,що «всі,хто протидіє реформам і перешкоджає Україні стати успішною,а саме: олігархія,корумпована бюрократія,країна-агресор та її нечисленна п`ята колона,яку ворог намагається підживлювати в Україні,– програють. За останній рік я ще раз переконався: ми,українці,– унікальний героїчний народ,зі звитягою і силою духу якого мало хто в світі може зрівнятися… Наша країна заслуговує на успіх. І так буде!»

«Не все ще пропало»

З кожною осічкою в кадрових призначеннях,з кожним днем зволікання економічних змін Україна дедалі ближче до реінкарнації янучарства з потворним обличчям Путіна. Так вважає аналітик «Обозревателя» Орест Сохар. «На найближчих виборах Кремль докладе особливих зусиль для просування своїх політичних сателітів в Україні: і немає значення,що це буде,Опозиційний блок з Медведчуком,одесит Марков з «[у]Родіной» чи якісь перефарбовані нацики,які під викрики «Слава Україні»,литимуть воду на млин російських інтересів. Незабаром ми отримаємо технологічно підготовлену і гарно профінансовану 5 колону,проти якої опонуватимуть дискредитовані корупцією та економічною бездіяльністю адепти «київської хунти»,- попередає він. А відтак запитує: «Чи не купляться наші співгромадяни на солодкі обіцянки московської пропаганди,упакованої в нову риторику?»

На його думку,з цієї точки зору,Міхеіл Саакашвілі – світла постать. «Він один з тих,хто може дати додатковий крихітний шанс владі Майдану втримати країну від падіння у прірву,а владу – від поневолення Москвою. Іншими словами,він здатен дати людям надію,що не все ще пропало»,- підкреслює Сохар.

«…щоб не втратити західну підтримку»

«Я думаю,що зараз Україна користується значною підтримкою з боку європейців. Але все більше людей втрачають терпіння,вони хочуть позбутися конфлікту,повернутися до ведення своїх справ з Росією. Існує реальний ризик того,що європейські політичні лідери кинуть Україну. І я сподіваюся,що нам вдасться підтримувати тиск на наші уряди і зберегти підтримку країни»,- сказав «Апострофу» Ральф Фюкс,європейський експерт,глава німецького Фонду ім. Генріха Белля. На його думку,для України найближчі кілька місяців. «Багато що залежить також від прихильності і серйозності українського уряду в проведенні необхідних політичних та економічних реформ. Великою проблемою залишається корупція. У Європі стурбовані також питаннями влади олігархів,прозорості бюджету та незалежності юридичної гілки влади – проблемами в основоположних сферах демократичного управління країною»,- перерахував Фюкс питання,які необхідно вирішити Україні,щоб не втратити західну підтримку.

«…не вистачає коштів – об’єднуйтеся»

Володимир Гунчик,голова Волинської обласної державної адміністрації,проаналізував ситуацію з приводу майбутнього «переформатування» громад. На його переконання (посилаємося на сайт ВОДА ),«що міста обласного підпорядкування мають дуже добрі бюджети,а частина сільських і селищних рад – фактично під загрозою з наступного року залишитися без коштів. Громади,які звикли жити за рахунок дотацій з області та району,зможуть їх отримати хіба цьогоріч. А далі мають жити за свої кошти. Наразі з 421 громади близько 130 перебувають у такому стані,що без підтримки не дотягли б і до кінця року. У них не вистачило б коштів навіть на утримання апарату управління. Ситуація не дуже позитивна,але повчальна. Держава зробила висновки і каже громадам: не вистачає коштів – об’єднуйтеся». У т ой же час,об’єднання,вважає держава,є добровільним. Але проігнорувати його,як пояснив очільник ОДА,не дадуть реалії. Це мусять зрозуміти й керівники громад на місцях.

«Представники тих громад,які звикли жити на дотаціях,мають зрозуміти,що так далі не буде,- пояснює Гунчик. – Прийшов час інакше глянути на те,що відбувається навколо. Чому не всі платять земельний податок? Чому на магазині безплатно висить оголошення? Раніше сільські голови про таке не думали,бо знали,що отримають підтримку з районного та обласного бюджетів. Через такі процеси пройшли європейці,пройшли американці. Ми теж маємо зрозуміти: що більша громада,то сильніший бюджет,менше управлінців і більше коштів,які можна спрямувати на розвиток».

«Очікується досить жорстка боротьба за крісло мера»

Луцький міський голова Микола Романюк давно не приховує своїх намірів балотуватися на другий термін на жовтневих виборах. В інтерв’ю для «ВП» він при цьому зазначив: «Вибиратимуть лучани. Однозначно. А олігархічні війни тривають не тільки в Луцьку,а по всій Україні. Це – не новина. Але потрібно аналізувати при здійсненні вибору і дивитися,не хто стоїть за людиною,а який в неї життєвий досвід і як ним можна скористатися на благо міста». Він також зізнався,що усвідомлює: очікується досить жорстка боротьба за крісло мера. «Багато хто каже,що я буду представляти Єремеєва,а інший кандидат – Палицю. Якщо на те пішло,то в мене з Єремеєвим не було розмови на цю тему,а писати можна різне»,- наголошує очільник влади в Луцьку.

Відтак він зазначає,що не має конфлікту з Ігорем Палицею. «Я не знаю,чим він (Палиця. – Ред.) розчарований. Просто не захотів далі співпрацювати зі мною особисто. Вважаю,що Ігор Петрович постійно отримував і наразі отримує односторонню інформацію від людей,які мають змогу з ним часто спілкуватися. На підставі цієї інформації він робить свої висновки»,- висловлюється міський голова Луцька. Роздумуючи про роль Майдану,Микола Романюк констатує: «Революція гідності була потрібна. Приходив просто край. Сказати,що її хтось організував,то вже,вибачте,ні. На Майдан люди їхали самі. Їх ніхто туди не звозив. Тут в Луцьку ми пішли на зустріч і дали приміщення будинку культури,щоб люди так не мерзли на вулиці. Янукович – це була крапка,а скільки всього творилося й до того. Горджусь українцями,що не дали себе поставити на коліна. Дуже шкода молодих людей,тих Героїв Небесної Сотні,які загинули». Він також зізнався: « Мало хто сьогодні знає,що фотостенд в місті – це моя ідея».

«Тому,де відкриється «другий фронт»,стане відомо найближчим часом»

У статті Романа Устимчука «Другий фронт Ігоря Палиці» (див. «Волинську газету») ставиться цілком слушне запитання»,«чи не буде саме Ігор Палиця в жовтні балотуватися як не на посаду Луцького міського голови,то в депутати облради,щоб на перспективу очолити орган місцевого самоврядування нашого краю?» Відтак автор аналізує специфіку діяльності колишнього очільника Одещини,а до того – народного обранця лучан. Він зазначає: «Президент Петро Порошенко також подякував Ігореві Палиці за стабілізацію ситуації в регіоні після важких подій 2 травня 2014 р. Багато в чому,до речі,цього вдалося досягнути завдяки приватним зусиллям Ігоря Петровича,який із числа надійних волинян сформував силові структури,які забезпечували контроль за ситуацією не лише в Одесі,але й в усьому регіоні».

На переконання Устимчука,зараз Палиця отримав додатковий час не лише для відпочинку,але й ля напрацювання планів на наступний життєвий етап. «Враховуючи його активну поведінку на Волині минулими роками (не лише депутатство від Луцька,але навіть пряме протистояння із чинним на той час головою облдержадміністрації Борисом Клімчуком),можна не сумніватися,що останнє слово він залишив за собою. Тому,де відкриється «другий фронт»,стане відомо найближчим часом»,- майже незавуальовано прогнозує автор у «ВГ».

«І Україна скоро виб’є цих «ополченців»

Екс-ватажок терористів «ДНР» Ігор Гіркін (його росіяни люблять ще більше,ніж Путіна) заявив: «Добровольці приїжджають (із Росії. -Ред.) воювати на Донбас,але через короткий час повертаються і більше не приїжджають туди. Тому,що вони бачать реальний бардак,який там відбувається. І вони вже не хочуть туди їхати,а ті,які там є – просто тікають в РФ» (посилаємося на «Газету по-українськи»). За словами бойовика,у «ДНР» та «ЛНР» процвітає «офіційна» махновщина. «Ці махновці,наближені до керівництва «республік»,займаються мародерством і розбоєм. І ніхто не збирається це припиняти. А Україна випереджає у всьому. І,насамперед,у створенні боєздатної армії. І незабаром вона буде здатна воювати проти Росії. А якщо говорити про рівні дисципліни,у «Новоросії» – то це просто кошмар. Суцільна наркоманія та пияцтво. І Україна скоро виб`є цих «ополченців»,- заявив Гіркін.

«…стати інструментом дестабілізації»

Віталій Портников,журналіст і політичний коментатор,оглядач «Радіо Свобода» вважає,що,судячи з рішення президента Росії засекретити інформацію про військових,загиблих у мирний час,можна зробити висновок: «Путін не готується до війни. Він готується до «гібридної війни». Саме така війна – як продемонстрували події в Криму і на Донбасі – стала для нього головним інструментом демонстрації власного політичного впливу».

Відтак він наголошує: « За допомогою «гібридної війни» можна практично безкарно захоплювати чужі території – тому що міжнародне співтовариство може обмежитися осудом і економічними санкціями. За допомогою «гібридної війни» можна займатися дестабілізацією ситуації у ворожому державі – що Путіну і потрібно в Україні. І ще після «гібридної війни» можна оголошувати «гібридний світ»,який теж може стати інструментом дестабілізації».

Аналітик попереджає,що,цілком вірогідно,«гібридні війни» ще будуть. І не тільки в Україні. Путін може готуватися до нових спеціальних операцій по дестабілізації ситуації в сусідніх країнах. Якщо в його плани входить створення «русского мира» з приєднанням до нього значної частини територій України,Білорусі,Казахстану,а можливо – і країн Балтії,то без «гібридної війни» не обійтися».

Однак,будьмо відверті,наш північний сусід тільки іноді імітував своє «братерство». Тож,і Путін,скориставшись ностальгійними настроями переважної більшості російського суспільства,будучи бранцем шовіністичних ідеологем,почав ретельно готувати процес «умиротворения». Наслідки цією послідовної стратегії Україна почала відчувати ще до захоплення Криму та «газових війн». І нинішній етап – навряд чи апофеоз кремлівського імперіалізму.

До того ж,зважаючи на протистояння між українськими політичними та фінансово-економічними елітами,на фактор майбутніх місцевих виборів,нам,безумовно,спробують «подарувати» пастку у вигляді україно-української війни. Перші ознаки цього алгоритму вже проглядаються неозброєним оком за місяць до старту кампанії.

Про це,як і щодо інших викликів,намагалися,в міру своїх можливостей,повідомити й ЗМІ: «НАТО розширює корпус «Північний Схід» у зв`язку з війною в Україні» (Укрінформ),«Що Саакашвілі запропонував Порошенку» («Факти ISTV»),«Не переоцінюйте Кремль» («УП»),«Російський політолог спрогнозував відправку бійців Кадирова в Донбас» (Хартыя ’97),«Порошенко має намір восени «почистити» Кабмін»(УНІАН),«The Independent: Порошенко готує Україну до російського вторгнення» («Апостроф»),«У Путіна є два варіанти і обидва призведуть до краху режиму,- російський політолог» («24»),«Порошенко,Фірташ,Кличко: крапки над «і» («ЛБ»),« Британія може розмістити у себе ядерну зброю США,боячись агресії Росії» («Главред»),«Обама і Меркель: Санкції залишаться,поки Москва не виконає мінські угоди» («УП»),«Пентагон визнав неефективність антиросійських санкцій» («Кореспондент»),«Суд наклав арешт на майно компанії Ostchem Фірташа» («DW»),«ЗМІ: Затриманий організатор так званого «третього Майдану» («Гордон»)…

Так чи інакше,навіть не зовсім упередженні аналітики звертають увагу на вірогідність щонайменше «загрози локального реваншу» (як Денис Казанський в однойменній публікації «Тижня»). При цьому,очевидно,спробують розіграти карту соціального протесту на хвилі невдоволення тарифною політикою,підвищенням комунальних платежів,позбавленням пільг електорату з совковим менталітетом. Цілком вірогідно,що у цьому ракурсі апробують «гібридні технології» і на Волині.

За версією експерта Ярослава Пешека («Зіткнення цивілізацій»,«УТ»),за умов нинішньої російської агресії слід очікувати й висування на провідні позиції «РПЦ як інструменту цивілізаційної та культурної експансії поза територією Росії. З погляду політології досить зрозуміло,що програма імперіалістичної,великодержавної політики Російської Федерації не може бути успішною без комплексної та динамічної ідеології. Такої,яка не просто об’єднала б людей для спільного походу проти утопічних цілей,а й виправдовувала б усі крки лідера та керівництва держави».

А на думку екс-міського голови Луцька Антона Кривицького,складність ситуації в нашій країні полягає і в тому,що «Україна стала пішкою у великій геополітичні грі. І дай Боже,щоб ми збереглися у тих кордонах,що маємо»(«ВП»).

Однак доля прийдешнього (принаймні у значній мірі) – в руках кожного з нас. А рецепт спільної ПЕРЕМОГИ давно озвучений у молитовному «Боже,нам єдність подай». Будьмо!